У пош уках православного монарха 397
аргументів на підтримку цієї тези посли зібрали вже під час їхнього посольства. Як приклад переслідування православ’ я вони навели випадок у Мінську, де шляхта пускала стріли в будівлі православного Петровського монастиря, і ті стріли, що засіли в церковній стіні, посли бачили на власні очі. Короля звинуватили також у тому, що ті церкви, що їх повернули православним після Зборова, знову відібрали в них після Берестечка. Як приклад було наведено ситуацію навколо православної церкви в Любліні119. Після Зборова її повернули православним, а після Берестечка знову віддали уніятам( ігумена з братією « измонастиря вибили с великим безчестьем »). Висновок російської делегації був такий: Хмельницький відновив війну, оскільки король порушив Зборівський договір, « и больгиое еще к тому гонение в вере и разорение восточним церквам » т.
Польська сторона на переговорах стверджувала, що православної церкви ніхто не переслідує( зазначали, що у Львові, де відбувалися переговори, не було жодної уніятської церкви), що король не тільки не обіцяв під Зборовом знести унію, але навіть у теорії не може цього зробити, оскільки, по-перше, це є справа папи римського та київського митрополита, по-друге, король присягав своїм підданим-шляхтичам, зокрема, уніятам, шанувати їхні свободи, і нарешті, король не може заборонити унії в приватних володіннях. Польська сторона також перейшла в контратаку. Було заявлено, що цар не має права втручатися у справи Речі Посполитої, що в Москві, хоча в країні є католики, немає жодного костелу, а московський патріярх порушує « вечное докончанние » надсилаючи православних священиків до прикордонних місцевостей Речі Посполитої121. Поляки стверджували також, що Хмельницький розпочав війну « для свого зиску », тільки прикриваючись релігіе ю, і доказом цього є не лише те, що повстанці грабували православні церкви, а Хмельницький воював із православною Молдавією, але й те, що він прийняв підданство
119 У звідомленні послів « любенська », або « любелська ». Пор. публікацію звіту у ВУР, Т. 3.- С. 337; Заборовский, ред., Католики, православньїе, униатьі.- С. 130, 134. 1211 ВУР, Т. 3.- С. 337. Про зміни в релігійній політиці після Берестечка див.: Mironowicz, Prawosławie і unia.- S. 114— 117. 121 Заборовский, ред., Католики, православний, униат и.- С 135-138.