394 Наливайкова віра
серби и болгари и волохи имунтяня- чтоб нам всем в соединении бить » ш.
Москва, наразі, не була готова прийняти ці арґументи з причин військово-політичних і відмовляла козацькому гетьманові в проханнях, котрі, як він із розпачем казав Гуханову, були « мне все в стид и ни в чем пользи нет »] и \ Водночас, коли царський уряд почувся дещо впевненіше і питання майбутньої війни з Польщею стало на порядок денний державної політики, в Москві почали розв’ язувати проблему леґітимности майбутньої війни у способи, подібні до тих, які пропонував козацький гетьман. У лютому 1651 року, коли було зібрано перший земський собор для розгляду « литовської справи », московський патріярх Йосиф разом з усім « освященньїм собором » висловив готовність звільнити царя від присяги щодо умов « вечного докончания », звинувативши в його порушенні польську сторону. У листі щодо собору він, зокрема, зазначав:
И будет король польський в том деле против крестного целования и мирново вечного докончания... не справитца и управьі на виноватьіх по договору и вечному докончанию не даст, и святая великая соборная апостолская церкви за великие королевские неправди и за нарушение крестного целования и вечного докончания может подати разрешение тебе, благоверному и благочестивому великому государю царю и великому князю Алексею М ихайловичу всея Русии » 111.
Підготовка до вступу Московії в українсько-польський конфлікт, яка розпочалася взимку та навесні 1651 року, повною мірою
109 Див. ВУР, Т. 2.- С. 189. Серед аргументів, якими Хмельницький переконував царя розірвати « вечное докончание », були й такі, які свідчили, що гетьман добре знався на біблійній історії, та характеризивали уявлення його самого та людей його кола про відносність гріха порушення присяги. Як зазначено в статейному списку Суханова, « гетман же говорш: отче Арсение, Ирод истину сотворил, а предтечю убил, что ему польза в ево истине? Нелучше бьіло ему солгати? А Раав блудница солгала, что ей вина за туложь? Ещеи вечное благословлениеза туложь получила; а ин0г писано: бившй пророка спасеся, а не бивьій погибе и по сему мочно бьіло государю за нас стать, понеж ми едини християне з нами ».( Там самої. ш) Див.: ВУР, Т. 2.- С. 188. И1 Див.: ВУР, Т. 3.- С. 11-12. Про перебіг земського собору 1651 року див.: Черепнин, Земские собори.- С. 319-327.