У пош уках право( чавного монарха 393
Козацька дипломатія також мала цілком визначену тактику і стратегію у своїх контактах з Московією: наголошуючи на ідеї релігійної єдности, вона постійно домагалася виступу царських військ на театр воєнних дій107. Висуваючи власні аргументи, козацтву, однак, доводилося провадити діялог у параметрах офіційної московської позиції. Наприклад, коли царський посол Ґріґорій Унковський на переговорах із Богданом Хмельницьким навесні 1649 року заявив, що цар готовий прийняти Військо Запорозьке під свою владу, якщо воно саме визволиться від поляків, гетьман запропонував своє розв’ язання леґалістичної проблеми порушення « вечного докончания ». Він, зокрема, сказав, що козаки присягали та « хрест цілували » тільки Владиславові, нового короля- Яна Казимира вони не обирали, не коронували і йому не присягали, а тому « ми волею Божиею тем от них стали свободньї ». Аргумент цей був цілковито штучний, адже козаків не допустили до обрання не тільки Яна Казимира, але й Владислава IV, проте московськой посол, очевидно, не міг заперечити проти такої заяви гетьмана106.
Як свідчать бесіди Богдана Хмельницького з колишнім секретарем патріярха Філарета старцем Арсєнієм Сухановим( 1650 рік), козацька дипломатія мала також інший варіянт розв’ язання проблеми « вечного докончания » та хресного цілування, що його начебто не наважувався порушити Алєксєй Міхайлович. Хмельницький намагався переконати Суханова, що як цар сам не порушить миру, то поляки зроблять це перші, оскільки папа « их разрешает во всяких клятвопреступлениях », і якщо цар вважає це за гріх, то його розгрішать і будуть за нього молитися всі чотири вселенські патріярхи зі своїми соборами. Далі Хмельницький намалював картину релігійного протистояння, де у двобої за визволення церкви Божої на одному боці виступав папа, а на другому- вселенські патріярхи. Хмельницький також намагався спокусити Суханова ідеєю всесвітньої православної держави, зазначаючи, що « вси блогочестиви того желают- грецьі и
107 Див. листи Богдана Хмельницького до царя з 8 лютого та 22 квітня 1649 року( Д Б Х, № 43, 58) і запис його розмови з Ґріґоріьм Унковським навесні того самого року( ВУР, Т. 2.- С. 151-153). uw Див. матеріяли статейного списку Ґріґорія Унковського в кн.: ВУР, Т. 2.- С. 151-152.