Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 392

392
Наливайкова віра
Паїсій повідомив царя про це дипломатичне доручення від
гетьмана, але відповіді не отримав, і вже перед від’їздом з Москви
ще раз нагадав придворним про те, що «госуоарева деуказа о том
не учинено». Царське рішення було оголошено через три дні (9
травня 1649 р. ) і містило головні напрями та аргументацію
московської політики щодо Хмельниччини, що зберігали чин­
ність до 1653 року.
Як саме виглядає московська політика щодо козацького
повстання на підставі царської відповіді? ГІатріярху повідомили,
що цар не може послати війська на допомогу Богдану Хмель­
ницькому або прийняти Військо Запорозьке з землями під свою
владу, через існування «вечного докончания» з Річчю Поспо­
литою. Водночас було зазначено, що в тому разі, як Хмельни­
цький і козаки самі визволяться з-під влади короля й захочуть
бути в підданстві у царя, він зможе їх прийняти під свою «високую
руку», оскільки це не буде порушенням «вечного докончания».
Крім того, патріярха запевнили, що цар готовий приймати козаків
на своїй території: «будеш черкасом от поляков за православную
християнскую веру учинитца теснота и гоненье, а пойдут они в
царского величества сторону». Це була єдина згадка про релігію
у відповіді, яку отримав патріярх. Отож, цар як християнський
володар не міг порушити присяги щодо католицького монарха,
але задля захисту православ’я готовий був приймати козаків у
своїй країні. Паїсій начебто, погоджуючись з позицією царя щодо
«Покончания», зазначив, що не знав про існування мирного
договору, і що «и сам то знает, что ему великому християнскому
государю его царскому величеству, того вечного утверждения по
делу нарушить немочно, а надобно остерегати, а казаки де
запорожские люди простив, говорят не знают ничего»1 °5. Позиція
московського уряду у відповіді патріярхові Паїсію згодом стала
лейтмотивом офіційного московского ставлення до козацтва, і її
було вповні розвинуто в царських листах і документції москов­
ських посольств на Україну106.
105 Див.: ВУР, Т. 2. - С. 100-101.
106 Д и в ., наприклад, царську грамоту до Хмельницького з 13 червня 1649
року в кн.: ВУР, Т. 2 - С. 208-209; наказ послу Ґріґорію Нєронову з вересня
1649 року (там само. - С. 258) тощо.