386 Наливаикова віра
московського етно-конфесійного мислення того часу ілюструє той факт, що московські писарі, які повідомляли про візит Кисіля та інших православних русинів до Успенського собору, не пов’ я зували їхню релігійну належність з етнічною ідентичністю, називаючи їх поляками91.
Не менш важливою ознакою змін у ставленні московської влади до київського православ’ я було те, що восени 1648 року цар Алєксєй Міхайлович начебто відгукнувся на пропозиції київських богословів попередніх десятиліть про співпрацю та звернувся до чернігівського православного єпископа Зосими Прокоповича з проханням надіслати до Москви двох вчених ченців: Арсенія Сатановського та Дамаскіна Птицького. Згодом він повторив це прохання в листі до київського митрополита Сильвестра Косова, де, зокрема, зазначив, що
учители священноиноки Арсений да Дамаскин Птицкий божественнаго писання ведущи и елинскому язьїку навьічньї, и с еллинского язьїку на словенскую речь перевести у м є ю т, и латинскую речь достаточно знают, а наш ему царскому величеству такие люди годньі99.
Як випливає з іншого московського документу того часу, йшлося про « справну Библеи греческие на словенскую речь » 93. Ченці Арсеній Сатановський та Єпифаній Славинецький, що їх відрядив Косов, прибули до Москви вже в серпні 1649 року94.
91 Див. московські матеріали про посольство Кисіля: РГАДА, фонд 79(« Сношения России с Польшей »'), кн. 72, арк. 107 зв.- 109, 300-301 зв. 92 Харлампович, Малороссийское влияние.- С. 119-120. Див. текст царської грамоти до Косова в кн:. ВУР, Т. 2.- С. 196-197. 04 Див. справу про видачу жалування київським монахам в кн.: ВУР, Т. 1.- С 238-241. ° 4 Разом Славинецький і Сатановський підготували російську версію латино-слов’ янського словника, що його Славинецький ск іав у Кисві 1642 року. Словник залишився в рукописах і був опублікований тільки 1968 року в Римі та 1973 року в Києві. Дамас. кін Птицький, про якого йшлося в листі царя до київського митрополита, приїхав до Москви 1650 року. Московські « традиціоналісти » сприймали прибуття київських ченців з відвертою ворожістю. Славинецький заснував 1653 року греко-латинську школу в Чудовому монастирі, був активним учасником церковних реформ патріярха Никона. За 26 років перебування в Москві він написав близько 150 праць. Доля Арсенія Корецького-Сатановського трагічніша та демон-