У пош т ах праве славного монархи 381
у власних інтересах православну опозицію в Речі Посполитій. З погляду цього другого підходу православні виглядали цілком правовірними та вартими підтримки в їхній боротьбі з католицькою державою " 1. Коли посольство на чолі з Ісакіе м Борисковичем, яке провадило переговори в Москві в січні 1625 року, нарікаючи на переслідування православ’ я, попросило надати московську допомогу козакам і прийняти їх під царську протекцію, князь Черкаський і дяк Ґрамотін не заперечували проти самої ідеї втручання Московії в справи сусідньої держави задля захисту православія. Водночас Московія тоді була ще не готова до конфлікту з Річчю Посполитою, і у військовій допомозі посольству відмовили, посилаючись на те, що, як сказано в московській документації, « та мисль и в самих вас еше не утвержена и о том укрепеления меж ваг ещо нет ». Попри негативну відповідь, київських духовних, однак, запевнили, що « царское величество и святейший патриарх буОут о том мислить, как би православную веру и церкви Божии и вас всех от еретиков в избавленье видети » 82.
Відповідний час для <. избавленья », на думку московської влади, надійшов, очевидно, восени 1630 року. Тоді Московська держава готувалася до нової війни з Річчю Посполитою, і при царському дворі було вирішено піти шляхом, що його вказала шведська дипломатія, і використати релігійний фактор, залучивши на бік Московії українське козацтво. У стосунках з козаками, які займали, залежно від обставин, то пропольську, то антипольську позицію, московські кола намагалися діяти не прямо, а через київських духовних0-1. С аме через них було вирішено пере
81 У грудні 1622 року путивльські b o s води, які допитували посланців Ісаї Копинського, писали до Москви, що « поляки ó < крестьянпкую eepv хотят теснить вскор, >.( Див.: ВУР, Т. 1. г 28 29). 82 Див. публікацію уривків з переговорів у Москві: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 7. Г 523. Цими неповними матеріалами запису авді чції Борисковича( РГАДА, фонд 124, 1625 год, дело 1) користувався тако^ Боріс Флоря. Див. його нарис « Древнерусские традиции ». t 208-210. 83 Показово, наприклад, що коли в серпні 1631 року, відповідаючи на запит уряду, московський агент Ґрігорій Гладкій пропонував відвести шведських посланців прямо до гетьмана Тимофія і '' рендар^нка, від « государів » вийшов наказ вегти їх до Ісакія Борисковича, А црія Борецького або інших київських духовних, які відвели 6 їх згодом до козаків,