380 Наливайкова віра
особливо цікавився в козацького посольства до Москви, чи польський король « на их веру хочеш наступати » і чи « на их веру... какова посяганья нет ли »“.
Найцікавішим і найнесподіванішим у запиті Ґрамотіна є те, що лише за два роки до того, коли козаки Петра Конашевича- Сагайдачного брати участь у польській кампанії проти Московії, в царських грамотах їх було названо « разорители верш крестьянской » 78. Закликаючи донських козаків виступити проти запорожців, які робили рейд територією Московської держави, цар Міхаїл Фьодорович писав:
только запорожские черкасьі польские городьі [ тобто міста на кордоні з Польщею ] разо р ят... и вера наша хрестьянская в тех местех попрана будет, и церкви Божии и монастьіри, где гробьі родителей ваших и где вьі сами для душ своих вкладники, все разорится и будет безпамятно7Г.
Звертаючись до іншого загону російських козаків, цар закликав, щоб вони ч < служили за святие Божии церкви и за святую истинную православную крегтьянскую веру. И за нас u за вс <> крр. стьянство прошив литовс. ких людей и черкас...» 80. Ясно, що як і у випадку з « руськими людьми », « черкаси » припиняли бути християнами, коли піднімали зброю проти московського царя. Але щойно ворожнеча минала та козаки, як це було у випадку з посольством 1620 року, пропонували свою службу цареві, вони знову поверталися до лав « християн » і московські дипломати навіть цікавилися, чи не було їм утисків у їхній вірі від польського короля.
Як виглядає, у зовнішній політиці Московії було два протилежні підходи: « ідеаіістичний » або ж ультра-православний, який не визнавав існування « християнства » поза Mf жами царської держави, та прагматичний, спрямований на пошук потенційних союзників у некатолицькому світі та готовий використовувати
77 Див. публікацію документів, пов’ язаних із перебуванням козацького посольства на чолі з Петром Одинцем у Москві: там само- С 246; ВУР, T. 1. С. 3- 7, 14- 15. 18Д Р А, Т. 1.- С. 161, 162,165. 79 Там само.- С. 133. 80 Там само.- Г 139, пор. С. 152,154