378 Наливайкова віра
Перебіг дискусії над перекладом Зизанієвого « Катехизису » дає добре уявлення про етнічну, мовну га релігійну відстань між московською та польсько-литовською Руссю. Московські цензори « Катехизису », який було написано не церковно-слов’ янською, а руською( старо-українською) мовою, зазначали, що вони цієї мови не розуміють, а головний представник Ф іларета в дискусії, впливовий при дворі князь Іван Борісович Черкаський, називав мову « Катехизису » « литовською ». Інколи московські учасники дискусії називали її « польською » 71. Застосований у назві « Указу-- ' собору 1620 року етнонім « білорусці », очевидно, ще не набув поширення у Московії та явно поступався за популярністю політонімам « польські » та « литовські люди » 72.
Показова також доля московського видання « Катехизису » Зизанія. Кінець кінцем, його з відповідними змінами надрукували в Москві в січні 1627 року, але за наказом Філарета цілий наклад вилучили, а за деякими даними, навіть спалили. 1627 рік
Лаврентием катехизиса » у виданні: Летописи русской литературьі и древности, ред. Николай Тихонравов, Т. 2,( Москва, 1859). Огляд ц і р ї дискусії подано в таких публікаціях: Харлампович, Малороссийское влияние.- С. 103- 107; Frick, « Zyzanij and Smotryr’ kyj ».- P. 67-93; він же, « M isrepresentations, M isunderstandings, and Silences ». P. 160- 163. Невідомо, чи знав Зизаній про долю ув’ язнених у Москві в XVI столітті Максима Грека та Ісаї Кам’ янчина. Ближчим прикладом московської « опіки » над іноземними духовними могла бути для нього доля Йогифа Курцевича, якому дозволяли листуватися з батьківщиною тільки під наглядом московської цензури.( Див. про це: Харлампович, Малороссийское влияние.- С. 103). 71 Див.: Frick, « Zyzanij and Smotryc’ kyj ».- P. 75. 72 Слід, однак, зауважити, що московські писарі вживали різні визначення щодо руськомовних та польгькомовних листів із Речі Посполитої. Переклади листів, писаних руською мовою, зазвичай, позначали як « список с белорусского листа », а іноді як « перевод г листа белорус. ского письма ». Переклади польськомовних листів позначали лише як переклади. Численні приклади цього див.: ВУР, Т. 1-3. Приклад вживання слова « перевод » щодо руськомовного листа див.: ВУР, Т. З, № 213. Приклади чіткого розрізнення, яке робили московські дипломати між польською, « білоруською » та тогочасною московською канцелярною мовою, див. у звіті Васілія Стрєшнєва про його місію до Речі Посполитої( 1646): РГАДА, фонд 79(« Сношения России с Польшей »), кн. 71, арк. 266