У пош уках православного монарха 377
їнців і білорусів не зазнало відчутних змін. У той самий час, коли Захарія Копистенський посилався в « Палінодії » на релігійну єдність Русі та Московії, в Москві цю єдність рішуче заперечували. У 1620-х роках, попри численні посольства та приїзди київських ієрархів до Москви, активно відбувалося перехрещування православних київської митрополії, а спроби київських богословів здобути московську апробацію для своїх творів і надрукувати їх у Москві породжували підозри.
У 1624 році, коли київський книжник Памва Беринда передав у Москві царю і а патріярху чотири книжки київського друку, цей подарунок прийняли з подякою, надали милостиню, але ідею Беринди про спільні видання відхилили69. Перебування Лаврентія Зизанія в Москві у 1626- 1627 роках з метою видання « Катехизису » добре демонструє не тільки ставлення московських « цензорів » до богословської традиції київської митрополії, але також небезпеки, які чигали на київських авторів у Москві. Хоча кінець кінцем патріярх Філарет таки схвалив « Катехизис », його перекладачі та цензори підозрювали Зизанія у впливах аріянства( щодо визначення суті святої Трійці), застосуванні ідей світської філософії( про устрій всесвіту) та підпаданні під вплив нових грецьких перекладів і писань. Зизанію довелося майже в усьому погодитися зі своїми опонентами. Кілька разів він стверджував, що прибув до Москви саме для того, щоб отримати настанови у справах віри, але ця капітуляція, судячи з логіки проваджених ним дискусій, не могла бути цілком щирою. Після дев’ ятимісячного перебування в Москві Зизаній, найімовірніше, боявся, що його звинуватять у єресі з усіма наслідками, які з цього випливали70.
09 Див.: Харлампович, Малороссийское влияние. С. 102; Грушевський, Історія України-Риси, Т. 7.- Г. 524. Див. публікацію рекомендаційного листа Беринди від Иова Борецького до московських царя та патріярха: ВУР, Т. 1. С. 48 49. Про ідею Беринди про і пільні видання див.: Опарина, Йван Наседка.- С. 64. Серед книжок, що їх привіз Беринда, було також найсвіжіше київське видання: « Бесіди на діяння святих \ постолів » Йоана Златоустого. Памва Беринда разом з Иосифом Святогірцем поправив переклад « Бесід », що його зробив Гавриїл Дорофейович. Див. опис видання в кн.: Запаско, Ісаєвич, П ам’ ятки книжкового мистецтва, Т. 1, № 139. 70 Текст дискусії московських « цензорів » із Зизаніг-м опубліковано під назвою « Прение литовского протопопа Лаврентия Зизания г игумрчом Ильею и ^правщиком Григорием по поводу исправления составлснного