372 Наливайкова віра
ному випадку важливішим( переконаність авторів послання в тому, що « руські люди » на польсько-литовському боці не могли бути « християнами ». Також цікаво, що автори послання( на відміну від грамот Гермогена) виводили « нехристиянство » своїх адресатів не стільки з того факту, що вони воювали проти царя {« волею и неволею служите ищущим нашей погибели »), скільки з їхнього гаданого підпорядкування папі. І( рархи представляють у своєму посланні вибір між « патріярхами з усім всесвітом » та « заходом із папою » і пропонують адресатам читати антипапські твори Кирила Єрусалимського, Стефана Зизанія та Мелетія Антіохійського. Той факт, що послання ієрархів було адресовано « руським людям », фактично відкидає гіпотезу деяких дослідників, ніби послання московського уряду було звернено до українців і білорусів у Речі Посполитій і знаменувало початок нового етапу у зовнішній політиці Московії62. Як свідчить тогочасне офіційне листування представників світської та духовної влади Московської держави, а також публіцистичні твори того періоду, етнонім « руські » вживали тільки щодо підданих Московського царя, тоді як руське населення Речі Посполитої називали « польськими » та « литовськими » людьми, а козаків- « черкасами »* 1 ' 4.
62 Див. оцінку послання в Боріса Флорі: « Древнерусские традиции ».- С. 194. Харлампович( Малороссийское влияние.- С 100) датував це послання 1613 роком і вважав, що його було адресовано уніятам. Татьяна Опаріна, приймаючи 1616 рік як дату послання, на загал, поділяг інтерпретацію Харламповича, вважаючи, що послання собору російських ієрархів було однпю з перших оцінок Боестейської унії в Московській державі. Див. її праці: Й ван Насегіка и полемич^ские богоьловие киевской митрополии.- С. 34-35; « Сприйняття унії в Росії XVII <~ толіття », Д е р жава, суспільство і церква в Україні у X V II столітті( Львів, 1996). С. 131-164. м Про чітке розрізнення між « руськими людьми » у сенсі підданих московського царя з одного боку, та « литовськими людьми » й « черкасами »- з другого, в тогочасній московській кореспонденції свідчать, зокрема, документи про похід Петра Сагайдачного на Москву 1618 року. Наприклад, у грамоті царя Міхаїла Фьодоровича з жовтня 1618 року спостеріга мо чітку диференціяцію між двома групами: « с черкаси болшая половина руских людей полоненников, мужиков и робят, и жонак, и девок. И шли де с ними, меж их черкаских полкое руские люди, мужики и робята, и жонки и девки верхи на шесть полков, а их де черкас, всех тьісчч е пятьь( Див. ДРА.