Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 371

У пош уках православного монарха 371 с т ь я н с к и ч в е р ь ір а з б о й н и к о в и г у б и т е п е й к р е с т ь я н с к и х ->, . Він зви­ нувачував повстанців у тому, що вони « с в я т ь ія и к о н ь ї о б е с ч е г - т и и іа , ц е р к в и с в я т и в к о н е ч н о о б р у га ш а » і протиставляв їм « в с е х п р а в о с л а в н ь їх к р е с т и я н » , як він називав тих, хто виступав на боці Шуйського ’9. Як ворогів правос тавної віри сприймав Болотні- ковата Ілью Ґорчакова (самозванця, що називав себе царевичем Петром) також автор написаного в 20-х роках XVII століття « И н о г о с к а з а н и я » т . Вже сам факт бунту проти царя, в очах того­ часної московської еліти, був достатньою підставою, щоб звину­ ватити повстанців у спробах замаху на всю православну віру. За такою логікою, встановлення влади Міхаїла Романова в Москві та поступове її утвердження на периферії автоматично перетворювало все населення держави не тільки на царських підданних, але також на «православних християн*. «Відступ­ ники», натомість, залишалися поза межами держави. Влітку 1616 року, після відновлення воєнних дій між Річчю Посполитою та Московією, цар наказав засилати на «литовський» бік вивіду- вачів із закликом до «руських людей» у польсько-литовській армії, щоб ті, пам’ятаючи про Бога та православну віру, не про­ ливали християнської крові та переходили на бік царя. У відозві собору московських ієрархів, яку мали розповсюджувати виві дувачі, адресатів звернення було названо « о т л у ч и в ш и м и с я б л а го - с л о в е н и я п р а в о с л а в н ь ім и х р и с т и а н а м и ,р а б о т а ю щ и м и в к о р о л е в с т в е П о л ь с к о г о го с у б а р с т в а » і трактовано як «відступників ■ від віри. « Н е л ь с т и т е се б я , - йшлося у відозві, - ч т о в и х р и с т и а н е : е с л и ч е т и р е к о н ц а м и р а в о п и ю т н а м у б р с т в у ю щ и х с, п а п о ю , т о в и к а к б у д е т е х р и с т и я н а м и , п о к л о н я я г ь з в е р ю ...?»61. Навряд чи складене в такому дусі звернення справді могло заохотити його адресатів переходити на бік Московії, але в да­ 59 Див. публікацію уривків з грамот Гермогена з листопада 1606 року: там само. с . 196- 201. G0 Див. публікацію уривків «Иного сказаная»: там само. - С. 92 103, тут 92. 61 Цит за кн.: Соловьев, И ьт ория России с древнейш их времсн, кн. 5. С. 99. Пор.: Ф лоря, «Д ревнерусскиетрадиции». - С. 194. Див. публіка­ цію послань в кн.: А к т и , собранньїе