У пошуках правій твного монарха 367
тогочасній дискусії між московською та польською диплом ат ю про належність Романових до династії Рюриковичів київський митрополит прийняв московську сторону47. Лист Борецького знаменував, певною мірою, початок подальшої київської традиції трактування Романових як « сродників » князя Володимира. Цю традицію підхопив пізніше митрополит Могила. У 1640 році, відряджаючи посольство до Москви з проханням милостині для відбудови святої Софії, Могила, очевидно, хотів схилити на свій бік царський уряд, передавши до Москви частину мощей святого Володимира та закликаючи московського царя пидбати про свого « прадіда » Т радиція трактування Романових як Рюриковичів проявилася також під час Переяславської ради 1654 року.
Важливим у листі Борецького до царя було й те, що він розвивав не тільки ідею історично-династичної споріднености Русі, але говорив також про спорідненість етнічно-кровну. Відправним пунктом для цього стала біблійна легенда про двох братів: Йосифа Прекрасного та Веніяміна4^. Згідно з легендою, Иосиф, якого брати продали до Єгипту і який досяг там визначного становища, згодом милостиво поставився до своїх братів, і зокрема, Веніяміна. Сюжет цієї легенди був досить популярний свого часу в Києві і склав основу шкільної драми, яку з успіхом ставили в Кис во-Могилянській колегії в 30-х роках XVII століття1^. Київський митрополит порівнював московського царя з
‘ 7 Відколи Міхаїл Романоз зійшов на престол, московські офіційні кола наполяга ш на тому, що в Москві не відбулося зміни династії і що новий цар був нащадком Рюриковичів, На земському соборі л Москві 1621 року, який розглядав справу можіивої війни з Річчю Посполитою, m іяків, зокрема, звинуватили е тому, що р о н и « государеві іім р писали бес гоcydavского имсновання, и от царі кого срод < тва? 0 ' ударя птчитьівают, цар я Йвани Васшьевича ш вегят писать ему дедом и ирр? ФеОора Ивановича дядею » Див.: Соловьев, ИсторияРоо ии, кн. 5.-( 159. Про собор 1621 року тн його ухвали див.: Лев Черепний Земские собори Рус к ко государства в XVI-XVII вв.( Москва, 1978).- С. 236- 238. 48 Про це див. розділ 7 цієї книжки.’ 9 Див. лист Йова Борецького до царя в кн.: ВУР, Т. 1.- С. 46- 4 «. > 0 Відомо, що в одній з постановок ціс і драми роїь Йосифа виконував майбутній чернігівський спископ Лазар Баранович, а рочь Веніяміна чого однокашник, майбутній ітерковний діяч і хроніст Теодосш СогЬсінович. Див. передмову Юрія Мицика до видання: Феодосій Софонович, Хроніка j літописців стародавніх.( Київ, 1992). С. 9.