У пош уках православного монарха 359
XVII століття, що було пов ' язано з амбітними проектами 11 <= тра Могили з відбудови київських храмів та незмінною готовністю московського царя надавати фінансову допомогу православним святиням. У 1640 році Могила відрядив до Москви спеціяльне посольство, яке мало просити допомоги у відбудові Софійського собору та грошей на раку святого Володимира. Мабуть, як жест доброї волі Могила пропонував надіслати з Києва до Москви викладачів для навчання місцевої людности24. Подальші посольства від Могили, які відвідувати Москву 1644 та 1646 року, очевидно, також були пов’ язані з відбудовою собору святої Софії25.
Проблема, яка найбільше цікавить нас у даному контексті- це характер уявлень, ідей і концепцій, з якими українська православна еліта кінця XVI- першої половини XVII століття підходила до відносин з Московіє ю. Особливого значення тут набуває відповідь на питання, чим була для українсько-білоруської православної спільноти берестейської та пост-берестейської доби московська Русь. Як виглядає, образ Московії мав і позитивні, і негативні риг-и. Як відомо, в 90-х роках XVII століття Потій, відмовляючись їхати на пропозицію князя Острозького до Москви у справі унії, посилався на московську « негречність, впертість і забобонність » 26. Крім того, Московія була в очах представників руської еліти країною, яка програла Речі Посполитій( а отже, і їм самим) Лівонську війну, а згодом під час Смути- була така безпорадна, що польські та козацькі загони дійшли до самої
24 Див.. Харлампович, Малороссийское влияние.— С. 88, 115- 116; Див.: Флоря, « Древнерусские традиции ».- Г. 225. Документи про видачу жалування посланцям Могили досить ясно засвідчують, що це було перше посольство цього митрополита до Москви: царське жалування пог танцям видали з урахуванням попередніх прецедентів, зокрема, посольств Борецького з1628та1630 років, посольства від єрусалимського патріярха Т еофана 1636 року та від архимандрита Партенія 1637 року. Див.: ВУР, Т. 1. С. 300-301. ь Див. згадки про ці посольства у справі про видачу жалування київським ченцям 1649 року в кн.: ВУР Т. 1. С 240- 241. Пор.: А кт и Ю ЗР, Т. З( 1861).- С. 332-336. Про відправку 1644 року та повернення з Києва 1645 року « сусальника » Якіма 6 втіфьєва див. ВУР, Т. 1. С. 400-401. Пор.: А кт и Ю ЗР, Т. З, № 60-62. Перелік українських посольств, які жебрали в Москві « царську милостиню », подас Харлампович, Малороссийское злияние. С. 79-94. 2ВДив.: Харлампович, Малороссийское влияние.- Г. 15.