Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 358

35Я
Н аливаикова віра
Борискович, «любо на них поляки наступят вскоре и им кроме
госубаревой милости негбе бетца: все в то время митрополит
и єпископи и войско Запорожское - прибегнут ко госубсірскойми­
лости и поебут на госубарское имя»]Ц. Важливим у місії Борис-
ковича було те, що єпископ, очевидно, представляв у Москві інте­
реси не тільки митрополита, але й козацької старшини, адже він
передав цареві прохання від нової київської ієрархії пробачити
запорожцям їхній похід на Московію 1618 року20. Про тісний
зв’язок між новим православним єпископатом і козаччиною
свідчив і лист Борецького до царя, де київський митрополит за­
значав, що нова ієрархія знайшла притулок від своїх ворогів «под
криле христолюбивого воинства черкаскихмолобцов»2\
Иов Борецький провадив досить регулярні контакти з Моско­
вією аж до своєї смерти 1631 року. Прихильником московської
opit нтації був і його наступник на митрополичій катедрі Ісая Ко-
пинський22. У 1625 році на «царське ім’я» вийшов один з най­
ближчих до козаччини ієрархів, Иосиф Курцевич, фактично зро­
бивши те, про що тільки міркувати Копинський і Борецький. У
Москві його прийняли добре та навіть призначили на катедру
суздальського архиспископа. Перехід Курцевича в Московську
державу став найпомітнішою подіє ю в процесі виходу туди цілої
маси православного духівництва, який розпочався в 1620-х роках
і тривав з різною інтенсивністю протягом наступної чверти сто­
ліття23. Прихід Петра Могили до влади в київській митрополії
фактично заморозив відносини руського православного духів­
ництва з Московською державою. Відносини між Києвом та
Москвою набули дещо більшої інтенсивности тільки в 40-х роках
19 Цит за: Грушевський. Історія України-Руси, Т. 7. - Г 524.
20 Див. Флоря, «Древнерусские традиции». С. 209.
А Див.: ВУР, Т. і - С. 47.
“ Див. Харлампович, Малороссийької влияние. - С. 27 -29. Про контакти
Борецького з Мозковією 162 5-го і згодом 1630 року див. публікацію доку­
ментів у кн.: ВУР, Т. 1, № 24, 31 45, 49.
23 Див. хронологію переходів духівництва на «царське ім’я» та розповідь
про перехід Курцевича в кн.: Харлампович М алороссий кое влияние.
С 29- 74. Собор 1634 року позбавив Йосифа Курцевича єпископської
катедри: він отримав суздальську єпархію від патріярха Філарета, але не
відбув ритуалу перехрещення. Очевидно, саме цс "-тало приводом для дій
проти Курцевича після смерти його благодійника.