У пош уках праег >: лавного монарха 357
Отож, польська інтервенція в Московську державу ще дужче політизувала зв’ язки руських православних з Московією й ускладнила їх на майбутнє. Московська держава, зі свого боку, переживши лихоліття Смути та польської інтервенції, вийшча з цих подій надзвичайно ослабленою та фактично поринула в прірву ізоляціонізму та ксенофобії, що не сприяло збере женню інтересу до неї з боку руського суспільства. Погром віленського братства, смерть Костянтина С) строзького та єпископів Копистенського й Балабана- все це, разом з неґативним ставленням влади до православних, також відіграло свою роль у занепаді контактів руського православ’ я з Московією. Ситуація почала змінюватися тільки після того, як патріярх Теофан висвятив нову православну ієрархію. Перебування Теофана в Україні після висвяти Філарета на московську патріярхію, його спроби заборонити козакам воювати з єдиновірною Московіе ю не могли не сприяти тому, що нова ієрархія звернула очі до Москви. Сприяла цьому також атмосфера безнадії га безвиході, яку створила навколо нових владик польська влада. Для поставлених поза законом єпископів зносини з Московією були вже не такі страшні, як для лояльних до уряду та визнаних ієрархів. Отже, психологічно шлях до Москви для київських духовних було відкрито.
Мабуть, першим звернувся до Москви по допомогу єпископ Ісая Копинський. Висвячений на перемишльську катедру, за умов королівської заборони Копинський не мав ані найменших перспектив туди потрапити. Його тимчасовою резиденцією став Мгарський монастир на Лубенщині, звідки в грудні 1622 року він відрядив до Путивля двох ченців просити дозволу для себе та всієї монастирської братії переселитися до Московії. У серпні 1624 року своє посольство до Москви відрядив сам митрополит Борецький. На відміну від Копинського, він намагався з’ ясувати можливості переходу до Московської держави не невеличкої групи ченців, а всього наддніпрянського духівництва та запорожців у разі, якщо польське військо розгромить козаків. Як свідчив у Москві посланець митрополита, луцький ^пископ Ісакій
православну типографію у Вільні було закрито, обладнання конфісковано, частину накладу книжки спалено, а її видавця Леонтія Карповича заарештовано. Смотрицькому вдалося уникнути арешту, мабуть, не в останню чергу через те, що книжку було видано під псевдонімом. Див.: Frick, Meletij Sm otrvr’ kyj.- P. 57-58, 280-281