338 Наливаикова віра
його своєю столицею, і трактував його радше як місто, розташоване на кордоні української етнічної території, в небезпечній близькості до ГІо тьщі. У 1651 році він навіть дозволив кримському ханові брати за Львовом український « ясир », тоді як до Львова хан не мав права брати в полон українців8 '.
Під час повстання Київ став місцем, де православна ієрархія благословляла на гетьманську владу, якщо й не коронувала гетьманів. Як ми вже зазначали, в’ їзд Хмельницького до Києва та зустріч із єрусалимським патріярхом Паїсієм мали для гетьмана неабияке значення88. Через дев’ ять років у Knt ві отримав благословення на гетьманство наступник Хмельницького- Іван Виговський. Практика коронування( свячення) світських володарів у давній столиці замість нової, чинної, була добре знана в Україні, зваживши на те, що польських королів коронували в Кракові, хоча їхньою столицею була Варшава89. Гетьманська адміністрація явно брала до уваги значення Києва як релігійної столиці Русі, коли Хмельницький листовно вичитав київського полковника Антона Ждановича, який влітку 1651 року, після Берестецької катастрофи, залишив Київ без бою. Хмельницький писав Ждановичу, що той «... самой стольной город, и церкви божии, и святив мощи, откудова православная християнская вера зачалась
87 Див:. ВУР, Т. 3.- С. 79. 88 Цікаво, що в збережених джерелах про перебування Паїсія в Києві ми не знаходимо порівнянь Києва з Єрусалимом чи згадок про те, що 1620 року православну ієрархію висвятив інший єруса іимський патріярх, Теофан, що виглядаю б доречно. Чи міг на час « Сіон » Могили вповні заступити « Єрусалима Борецького, або ж ідеться просто про недостатність джерел або нестійкість самої традиції порівняння Києва з Єрусалимом? Пізніші джерела свідчать, що і єрусалимська, і сюнська традиції збереглися в середовищі українського, зокрема лівобережного, духівництва.
9 У цьому контексті неоднозначне ставлення Хмельницького до проблеми столиці, коли Києву належала роль давнього, насамперед, релігійного центру, вступ до якого 6 v b пов’ язаний з релігійною легітимацією гетьманської влади, а Чигирину- роль чинної столиці, не було чимось незвичним і незрозумілим для його оточення. З Краковом були, наприклад, пов ' язані плани Хмельницького посадити на польський престол Дьордя Ракочі. В початках літа 1651 року, напередодні Берестецької компанії, в польському таборі ширилися чутки, що Хмельницький хоче разом із Ракочі захопити Краків і коронувати там цього князя на польське королівство( ДОВ.- С. 440).