Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 337
Гетьмани та митрополити
337
року, тобто на початковому етапі повстання, польські листи по
ширювали чутки про амбіції Хмельницького щодо володіння
Києвом і створення окремого князівства. Наприкінці травня 1648
року, після перших перемог повстанців, Адам Кисіль писав, що
Хмельницький проголосив Київ своєю столицею та повелів меш
канцям міста готуватися його зустрічати83. На початку червня
холмський католицький єпископ твердив, що Хмельницький ти
тулує себе князем київським і руським81.
Коли йшлося про територіяльне визначення майбутнього
«уділу», польські джерела називали переважно Київське воєвод
ство, долучаючи до нього, залежно від умов, часу повстання тощо,
воєводства Чернігівське та Брацлавське (власне У країну, в термі
нології Боплана), а також Поділля, Волинь і воєводство Руське.
Київське воєводство, у кожному разі, залишалося незмінною час
тиною цього гіпотетичного володіння. Сам Хмельницький під
час переговорів з польськими послами у Переяславі в лютому
1649 року хоч і говорив про князівство по Львів, Холм і Галич,
підкреслював, насамперед, своє право урядувати в Києві: «... мій
Київ, я є паном і воєводою Київським»85. Традиції сприйняття
Києва як політичної столиці воєводства та цілої Русі були по
в’язані з розвитком політичних уявлень української шляхти, що
відіграла значну роль у повстанні Хмельницького. Ця традиція
у своїх витоках сягала історії ліквідованого та перетвореного на
воєводство Київського удільного князівства й заклала підґрунтя
для бачення Києва як головного політичного центру Великого
князівства Руського.
В часи Хмельниччини уявлення про Львів як руську столицю
збереглося хіба тільки в самих львів’ян. Провідну роль Львова в
українському культурному житті зумовлювали три фактори: іс
торична традиція столичного княжого міста, наявність тут, хоч і
з великими перервами, православної єпископської катедри, та
статус Львова як столиці Руського воєводства. Під час першої
облоги міста восени 1648 року делегація зі Львова просила геть
мана не нищити «столичне руське місто:86. Хмельницький, хоча
й пощадив Львів, був, очевидно, далекий від того, щоб уважати
83 ВУР, Т. 2. - С . 25.
? Див.: ДОБ. С. 43.
8:> Див. щоденник переговорів у Переяславі: ВУР, Т. 2. - С 109,111.
8(і Див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 8, Ч. 2. С Q0.
2 2 - 5-2288