Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 337

Гетьмани та митрополити
337
року, тобто на початковому етапі повстання, польські листи по­
ширювали чутки про амбіції Хмельницького щодо володіння
Києвом і створення окремого князівства. Наприкінці травня 1648
року, після перших перемог повстанців, Адам Кисіль писав, що
Хмельницький проголосив Київ своєю столицею та повелів меш­
канцям міста готуватися його зустрічати83. На початку червня
холмський католицький єпископ твердив, що Хмельницький ти­
тулує себе князем київським і руським81.
Коли йшлося про територіяльне визначення майбутнього
«уділу», польські джерела називали переважно Київське воєвод­
ство, долучаючи до нього, залежно від умов, часу повстання тощо,
воєводства Чернігівське та Брацлавське (власне У країну, в термі­
нології Боплана), а також Поділля, Волинь і воєводство Руське.
Київське воєводство, у кожному разі, залишалося незмінною час­
тиною цього гіпотетичного володіння. Сам Хмельницький під
час переговорів з польськими послами у Переяславі в лютому
1649 року хоч і говорив про князівство по Львів, Холм і Галич,
підкреслював, насамперед, своє право урядувати в Києві: «... мій
Київ, я є паном і воєводою Київським»85. Традиції сприйняття
Києва як політичної столиці воєводства та цілої Русі були по­
в’язані з розвитком політичних уявлень української шляхти, що
відіграла значну роль у повстанні Хмельницького. Ця традиція
у своїх витоках сягала історії ліквідованого та перетвореного на
воєводство Київського удільного князівства й заклала підґрунтя
для бачення Києва як головного політичного центру Великого
князівства Руського.
В часи Хмельниччини уявлення про Львів як руську столицю
збереглося хіба тільки в самих львів’ян. Провідну роль Львова в
українському культурному житті зумовлювали три фактори: іс­
торична традиція столичного княжого міста, наявність тут, хоч і
з великими перервами, православної єпископської катедри, та
статус Львова як столиці Руського воєводства. Під час першої
облоги міста восени 1648 року делегація зі Львова просила геть­
мана не нищити «столичне руське місто:86. Хмельницький, хоча
й пощадив Львів, був, очевидно, далекий від того, щоб уважати
83 ВУР, Т. 2. - С . 25.
? Див.: ДОБ. С. 43.
8:> Див. щоденник переговорів у Переяславі: ВУР, Т. 2. - С 109,111.
8(і Див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 8, Ч. 2. С Q0.
2 2 - 5-2288