Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 336

336
Наливаикова віра
Н им и ж турбував зірок творця ти самого.
Щ об дав нам, що хотіли ми за часу свого.
Нам бажа.юсь Сіону в роксоланським краї,
Повитому віддавна в святі обичаїби.
Тема Сіону ще виразніше звучить в « Ефонії весел обрмячій...»,
яку піднесли Могилі 5 липня 1633 року «типографи» Києво-Пе-
черської лаври з нагоди вступу на митрополичу катедру81. Хоча
Могила значною мірою відтворив блиск Києва як старої князів­
ської столиці, реставраційна діяльність була не єдиним його захо­
дом з повернення Києву ролі найпершого руського міста. У кон­
тексті розбудови зв’язку княжого Києва з Кисвом митрополичим
слід розглядати й видання гуртком Петра Могили однієї з найви­
значніших пам’яток давньоруської літератури «Патерикону»,
тобто Києво-Печерського Патерика82.
Хмельницький уповні вшанував князівські та релігійні тради­
ції Києва під час свого урочистого в’їзду до міста в грудні 1648
року. У перші місяці Хмельниччини, коли активно ширилися
чутки про бажання повстанців створити «удільне князівство»,
Київ часто називали столицею цього «уділу». Вже влітку 1648
80 Українська поезія X V II століття (перша половина). ■ - С. 259.
81 Сіон в значенні Києва тут згадано кілька разів:
Вже Белона їхньої теж пізнала сили
П отрудилися не раз на Сіон М огили;
Щ о то за радість у руськім Сіоні
В київській зоні;
<■ Петро дасть гідну тобі оборону
І щ ит — Сіону;
Хто ж не відає, що ти П арнагів афонських
Є фундатор, пастир ти і країв С іонських?
Див.: Українська поезія XVIIстоліття (перша половина). С.251 255.
82 Польськомовне видання здійснив Сильвестр Косов; опубліковано його
було в друкарні Києво-Печерської лаври 1635 року. У «Патериконі» Косов
стверджу? думку про тяглість київської традиції з князівських часів та
порівнює Київ з небом, на якому сяють зірки побожносте києво-печер-
ських святих. Про створення в Кис ві в 40-х роках XVII століття «Канону
Печерським святим» див.: Євген Кабанець, «Петро Могила і печерська
канонізація 1643 року», в кн.: П. М огила: богослов, церковнии і культ урний
діяч. H4(HMKLMMK