332 Наливаикова віра
вою та намагався знайти « modus vivendi » для молодої української державности в рамках нової Речі Посполитої70.
Дві столиці
Непрості взає мини між світською та духовною владою в Гетьманщині часів Хмельниччини знайшли відображення також у суперництві між Кш вом, який був митрополичою столицею та осідком Сильвестра Косова, і Чигирином резиденціє ю Богдана Хмельницького т а фактичною столицею козацької державности. Крім нелегких відносин між гетьманом і митрополитом, конкуренція між цими двома центрами козацького краю відображає, певною мірою, також конкуренцію шляхетської та козацької програми серед старшини. Це була, фактично, боротьба між двома концепціями побудови козацької держави: милою серцям рядових козаків моделлю « Війська Запорозького », зі столицею в Чигирині, та омріяною ідеєю руської шяхти про « Велике князівство Руське » зі столицею в княжому Києві.
Наприкінці XVI- в першій половині XVII століття відбулося досить драматичне, кількаетапне пересування центрів українського релігійного та культурного життя. Спочатку Галичина заявила про себе діяльністю львівського братства, згодом Волинь вченим гуртком князя Костянтина Острозького, нарешті, на перше місце вийшов Київ, внаслідок відновлення православної митрополії та появи козацтва як провідного фактора в українському релігійному житті. Поза Україною визначну роль у культурному та релігійному житті православної Русі відігравало Вільно.
Початок контрреформації в Речі Посполитій змусив багатьох православних діячів шукати притулку в Києві. З міграцією православних інтелектуалів на кшталт Йова Борецького та Захарії Копистенського з Галичини до Ки( ва, на береги Дніпра перенісся і центр українського православного життя. « Далекосхідне * розташування Кие ва, здалеку від основних центрів Речі Посполитої, а також його відкритість перед татарськими нападами послаблю-
7,1 Про Балабана див.: Г. Ф. Карпов, « Дионисий Балабан, митрополит киевский. Из игтории отношений киевской церковной иерархии к мог ковскому правительгтву 1654-1661 гг.», Православное обозрение( 1874), кн. 1 С. 103-145.