Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 331

Гетьмани та митрополити 331 Коли в листопаді 1655 року московські воєводи заарештувати довірену особу митрополита Косова - священика Макарія Кри- ницького (який 1654 року їздив до Луцька та вніс до гродських книг протест проти дій московської влади в Києві), на його захист виступив київський полковник Василь Дворецький. Представ­ ники Московії були вражені цим проявом солідарности між українською духовною та світською владою. Перспектива скарги митрополита до гетьмана та «певного роду бунту серед люднос- ти» змусила воєвод звільнити Криницького на поруку Косова69. Як і слід було сподіватися, після смерти митрополита Ко­ сова 1657 року Хмельницький не чекав на те, що цар або пат­ ріярх назве кандидатуру наступного м итрополита та в и ­ значать, до чиєї юрисдикції він належатиме. Хмельницький наказав скликати собор для обрання нового митрополита, перебравш и на себе королівське право ном інації. Собор відбувся вже після смерти гетьмана, в жовтні 1657 року, і став першим проявом розколів, що почалися зі смертю Х мель­ ницького як у церкві, так і в усьому суспільстві. Собор так і не вирішив питання про наступництво київської катедри: го­ лоси розділилися між висуванцями Виговського луцьким єпископом Гедеоном Балабаном та архимандритом Йосифом Тукальським — з одного боку, та кандидатурою львівського єпископа Арсенія Желиборського — з другого. Тільки в грудні 1657 року Виговському вдалося змінити перебіг подій на свою користь. Вибір на митрополію Дионісія Балабана та його вірність но­ вому курсові Виговського означала, що в змаганні між гетьманом, королем і царем щодо патронату над київською митрополії ,ю переможцем був саме гетьман. У липні 1658 року Балабан підтримав акцію Івана Виговського, що розірвав союз з Моск- контрольній козацтву території перейшло до гетьмана. Пор. датовані верес­ нем 1657 року привілей Яна-Казимірапро призначення адміністратором уніятської митрополії Гавриїла Коленди та універсал Івана Виговського про надання Лазарю Барановичу привілею на Н овгород-Сіверський монастир. Див.: Василь Гарасимчук, М ат еріали до історії козаччини X V II віку. - С. 27-29. е9 Пор. документи про цей епізод у книжці: Заборовский, ред., ІІраво- славньїе, кат олики, униатьі. - С. 240-247. Про внесення протесту Кри­ ницького до л у ц ь к и х судових книі див.: там само. С 172.