Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 331
Гетьмани та митрополити
331
Коли в листопаді 1655 року московські воєводи заарештувати
довірену особу митрополита Косова - священика Макарія Кри-
ницького (який 1654 року їздив до Луцька та вніс до гродських
книг протест проти дій московської влади в Києві), на його захист
виступив київський полковник Василь Дворецький. Представ
ники Московії були вражені цим проявом солідарности між
українською духовною та світською владою. Перспектива скарги
митрополита до гетьмана та «певного роду бунту серед люднос-
ти» змусила воєвод звільнити Криницького на поруку Косова69.
Як і слід було сподіватися, після смерти митрополита Ко
сова 1657 року Хмельницький не чекав на те, що цар або пат
ріярх назве кандидатуру наступного м итрополита та в и
значать, до чиєї юрисдикції він належатиме. Хмельницький
наказав скликати собор для обрання нового митрополита,
перебравш и на себе королівське право ном інації. Собор
відбувся вже після смерти гетьмана, в жовтні 1657 року, і став
першим проявом розколів, що почалися зі смертю Х мель
ницького як у церкві, так і в усьому суспільстві. Собор так і
не вирішив питання про наступництво київської катедри: го
лоси розділилися між висуванцями Виговського луцьким
єпископом Гедеоном Балабаном та архимандритом Йосифом
Тукальським — з одного боку, та кандидатурою львівського
єпископа Арсенія Желиборського — з другого. Тільки в грудні
1657 року Виговському вдалося змінити перебіг подій на свою
користь.
Вибір на митрополію Дионісія Балабана та його вірність но
вому курсові Виговського означала, що в змаганні між гетьманом,
королем і царем щодо патронату над київською митрополії ,ю
переможцем був саме гетьман. У липні 1658 року Балабан
підтримав акцію Івана Виговського, що розірвав союз з Моск-
контрольній козацтву території перейшло до гетьмана. Пор. датовані верес
нем 1657 року привілей Яна-Казимірапро призначення адміністратором
уніятської митрополії Гавриїла Коленди та універсал Івана Виговського
про надання Лазарю Барановичу привілею на Н овгород-Сіверський
монастир. Див.: Василь Гарасимчук, М ат еріали до історії козаччини X V II
віку. - С. 27-29.
е9 Пор. документи про цей епізод у книжці: Заборовский, ред., ІІраво-
славньїе, кат олики, униатьі. - С. 240-247. Про внесення протесту Кри
ницького до л у ц ь к и х судових книі див.: там само. С 172.