Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 327

Гьтьмани та митрополити 327 Зміна зага том негативного ставлення митрополита Косова до козацького гетьмана бу та дещо несподівана, і її спричинили події, що їх, принаймні теоретично, мав би схвалити православний ієрарх. Переяс тавська рада 1654 року та в с т у п М о с к о в і ї д о війни з Річчю Посполитою разюче змінили характер церковно-держав­ них взаємин в Україні. Тепер Хмельницькому доводилося здобу­ вати підтвердження влади над митрополитом у змаганні не з королем, а з московським царем і патріярхом. За такої ситуації завдання гетьмана дещо спростилося. Опинившись перед альтер­ нативою підпорядкування московській владі га патріярху мог ковському, Косов віддав перевагу Хмельницькому. Прийнявши протекторат царя, Хмельницький зміг залучити на бік козацтва не тільки москвофільські елементи українського духівництва, але також антимосковські, пропольські елементи, які тепер потребували його захисту та посередництва. Гетьманові довелося розв’язувати конфлікти між московськими воєводами та київським духівництвом. Це дозволило йому перебрати право патронату над церквою, яке раніше належало королю. Номінація ігуменів, архимандритів, с пископів, а з часом навіть самого мит­ рополита стала прерогативою гетьмана, запевнивши, в такий спо­ сіб, церковне благословення гетьманській владі. Перше непорозуміння між Косовим і представниками Моско­ вії виникло відразу після Переяславської ради. Боярин Васілій Бутурлін, який прибув до Києва 16 січня 1654 року і якого зу­ стріли митрополит і духівництво на в’їзді до міста, в приватній бесіді з Косовим поцікавився, чому митрополит нічого не писав цареві про свої бажання бути під його рукою. На це Косов від повів, що він нібито нічого не знав про зносини гетьмана з царем. Згодом митрополит взяв під захи^т своїх підданих у Києві, які відмовлялися присягати на вірність цареві. Він пояснив це тим, що якби про присягу дізналися поляки, то винигци ти б у гр право­ славне духівництво на своїх територіях. Кінець кінцем, митропо­ личі піддані таки мусили прийняти царську присягу, але щодо цього до судів у «польській Україні» від імен