Гетьмани та митрополити 319
тактика, звісно, полегшувала митрополитові ведення переговорів і відстоювання власної позиції, а де водночас вказувала на реалії взаємин митрополита з козаччиною. Косов фактично виконував функцію пос ла і представника Хмельницького у Варшаві, якому невільно було відійти від гетьманської лінії. Під чаг однії, ї з дискусій з митрополитом Кисіль прямо посилався на « приказ » Хмельницького, а Косов, як зазначає невідомий православний автор звіту про переговори, « не разсуждал гетманского приклзанія » 31.
У кулуарах Кисіль намагався переконати православних єпископів погодитися на дрібні поступки короля, погрожуючи, що як козаки одержать перемогу, правос гавні ієрархи стануть « слугами с луг ». І Іе змігши переконати Косова змінити свою позицію, Кисіль, кінець кінцем, звернувся по допомогу до гетьманських послів, які закликали митрополита не « розривати » сейму Хоч яке важливе було релігійне питання, воно було лише частиною вимог Війська Запорозького, і негайно після прибуття на гейм Адам Кисіль повідомив, що переконав Хмельницького зняти питання про скасування унії, пос іавшись на аргумент, що коли хтось вимагає свободи релігії для себе, то не може позбавляти цієї свободи інших32.
Косову доводилося бути гнучким, шукаючи компромісу між вимогами й потребами православної церкви з одного боку, та інтересами гетьмана та козацької адміністрації з другого. Козаки, досягши ратифікації Зборівського договору, були готові на поступки, щоб не допустити зриву сейму33. Кінець кінцем, ієрархія вирішила вдовільнитися королівським привілеєм, що його Ян Казимир підписав 20 січня( хоча датовано цей документ 12 січня- останнім днем сеймових нарад) 3! Привілей Гарантував звільнення православного кліру від повинностей і визнавав за правос іавними вітебсько-мстиславську єпархію в Білорусі, а в Україні- луцьку, холмську та перемишльську єпархії( перемишльську православні мали отримати після смерти тамтешнього уніятського єпископа). Православному митрополитові
41 Повідом, іення надруковано там само.- Г 1509-1523, тут С 1515. 32 Там само.- С. 1509-1523. 3, Jj Częscik, Sejm warszawski.- S. 123. ' M Грушевський, Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 2.- С 1509- 1523.