316 Наливаикова віра
Богдан Хмельницький багато в чому був типовим представником козацької старшини ш тяхетського походження і поділяв як козацьке, так і шляхетське ставлення до релігії. Молодий Богдан навчався в православній школі на Наддніпрянщині, а згодом у львівській єзуїтській колегії, де викладав, зокрема, священик Анджей Гумель-Мокрський, який згодом був послом до гетьмана2 ' 1. Очевидно, що учень єзуїтів, який, проте, зберіг вірність православ’ ю, добре знав релігійні проблеми з власного досвіду. В роки повстання в гетьмана був особистий душпастир або капе лан25. Однак хоча Хмельницький був цілковито відданий правовзаємини Хмельницького та Косова в перші роки повстання як приклад двовладдя.( Див. його статтю. « Проблема державної влади на Україні за Хмельниччини і Переяславська угода 1654 року », Український історик 2, № 3- 4 [ 1965 ] С. 1-1Ь, тут С. 8 9). У цьому висновку Оглоблин ґрунтується на повідомлення московського пог іанця Ґріґорія Кунакоьа про переговори між Хмельницьким і комісарами Речі Посполитої в Переяславі в лютому 1649 року. За словами Кунакова, артикули, що їх піднесли гетьманові комісари, містили вимогу ', щоб усі мартності на Лівобережжі належали « митрополитові київському та гетьманові всього Війська Запорозького », і щоб король не мав повноважень проголошувати війну з іншими країнами без відома гетьмана та митрополита( див.: Архив Ю ЗР, Т. З [ 1861 ].-С. 288-289). Вимоги, що їх наводить Кунаков, не мають підтвердження в щоденнику комісарів або в інших варіянтах « пунктів », запропонованих Хмельницькому. Найімовірніше, вони були плодом власної інтерпретації Кунакова, оскільки він добре знав засади двовладдя в політичній практиці Московії, де і цар, і патріярх називали себе « государями. ^, або відбивали чутки, що циркулювали в руських православних колах, де могли сприймати будь-які переговори з Руссю як переговори з митрополитом, особливо якщо той і справді зустрічався з комісарами. Інші документи з періоду 1648-1654 років також не підтверджують д у м к и Оглоблина про взаємини між Хмельницьким і Косовим як прояв двовладдя. l /' Крип’ якевич, Богдан Хмельницький.- С. 67- 79. 2:’ Цю « посаду » обіймали по черзі кілька осіб. У листопаді 1648 рс « у львівський райця Самійло Кушевич писав, що під час облоги Львова Хмельницький передав листа до обложеного міста через свого душпастиря та шваґра Федора Радкевича( Кушевич, « Листи зі Львова^, № 4.- С. 119). Збереглося свідчення, що приблизно в той самий чаг чтени львівського братства зустрічалися з гетьманським особш тим капеланом Іваном Голобовським( Микола Кучернюк, « Підпільний фронт Богдана Хмельницького », Жовтень, № 10 [ 1987 ]. С. 139). У повідомленні московського посла