Гетьмани та митрополити
Хмельницького, з одного боку, надав православ’ ю безпрецедені ного престижу, фактично зробивши його панівною релігіє ю на території Гетьманщини; з другого боку, Сильвестр Косов, наступник Могили на київській митрополичій катедрі, а також його оточення, були досить тісно пов’ язані з панівними колами Речі Посполитої та за умов повстання потребували захисту від своїх власних вірян- селян, міщан і рядових козаків. Ба більше, церковні ієрархи не могли дозволити собі знехтувати реальну можливість відновлення польської влади в Україні, якщо козацькі сили зазнають поразки.
Реакція Косова на початок повстання добре продемонструвала його ставлення до козаччини та її гетьмана. Як писав Адам Кисіль у листі з 31 травня 1648 року, « найс паветніші духовні та світські особи обох визнань » покинули Київ напередодні гаданого вступу Хмельницького до міста21. Косов, зокрема, вирушив на сейм, де мали відбутися переговори про укладення « універсальної унії » з Римом. Ці унійні плани зазнали краху внаслідок воєнних перемог повстанців восени 1648 року, і Косову довелося шукати союзу з гетьманською адміністрацією22. Наприкінці того самого року Косов мусив разом із патріярхом Паїсієм виявляти особливу пошану до Хмельницького під час його тріюмфального в’ їзду до Києва. Митрополит вважав за потрібне визнати важливу, а в багатьох випадках провідну роль козацтва серед народу руського ». Це була явна зміна порівняно з традицією Могили, який відмовився від козацьких послуг під час свого перебування на митрополичій катедрі. Хоча нова влада, здебільшого, не зазіхала на церковну владу митрополита, і навіть посилила її внаслідок перемог ІЬ48- 1649 років, у політичній сфері прерогативи митрополита було суворо обмежено2^.
п ВУР, Т. 2. С. 25. *-1 За чутками, які занотував московський посланець Ґріґорій Кунаков, митрополит Косов був членом польської делегації, яку відрядили до Хме тьницького восени 1648 року. Після завершення переговорів він нібито відвідав Київ і звідти хотів їхати на сейм, але «... черкаси де с дороги ево воротили назад в Киев и приставили к неми варту по сту человек и говорили ємі /[:] какое ему до того дело [?], знай де он келью свою, а в такие дела н ' вступайся »( Заборовский, ред., Правосчавние, католики, униат и.- С 28 Пор.: Архив ЮЗР, Т. З [ 1861 ].- С. 247-250). 21 Олександр Пглоблин, який написав окрему статтю про відносини між гетьманською та митрополичою владою за часів Хмельниччини, розглядав