312 Напивайкова віра
та духовної влади. На перший погляд, воно було доі ить суперечливим, адже здійснене з ініціятиви Могили видання перекладу візантійської пам’ ятки- настанов диякона Агапіта імператорові Юстиніяну,- можна трактувати як підтримку повного підпорядкування духовної влади світській, тоді як митрополитову передмову до « Євангелія учительного » та деякі частини славетного « Требника » можна сприймати як аргументи на користь зверхносте духовної влади над гвітською14. Однак ці суперечності в трактуванні проблеми співвідношення світської га духовної влади були радше уявні, ніж реальні, й покликані до життя тими конкретними обставинами, за яких доводилося діяти Могилі.
Могила мусив розв’ язувати для себе та своєї митрополії проблему ставлення до світської влади та світського чинника за умов безупинного втручання світських патронів і світського елементу в цілому у внутрішні справи церкви. Могила, якого номінував на митрополію король, ніколи не ставив під сумнів права польського монарха номінувати київського митрополита, але невпинно боровся за обмеження ролі світського елементу в церкві- було це бунтівне козацтво чи об’ єднане в братства міщанство. Саме тут, у рамках церкви як інституції та в духовних справах, як це добре видно з « Требника ». Могила наполягав на абсолютній зверхності церковного елементу над світським.
Ствердивши свою абсолютну владу в церкві, Могила став визнаним лідером, який представляв інтереси та сподівання всієї Русі. Спроби Могили тримати у своїх руках важелі духовної влади не тільки над церквою, але також над світським загалом досить
14 Про погляди Могили на співвідношення світської та духовної влади в суспільстві див.: Наталя Яковенко « Розтятий світ: культура України-Руси в добу Хмельниччини », Сучасність( 1994), № 4.- С. 59-70; її ж, « Символ Богохранимого града » у пам’ ятках київського кола( 1620- 1640-ві роки)», в збірнику її праць Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в УкраїніX V I-X V IIст.( Київ, 2002).- Г.. 319-322. Див, також критику оцінок Яковенко в праці Валерії Нічик, яка намагаг ться розглядати спадщину Могили в контексті українського націпворення: Петро Могила в духовній історії України( Київ, 1997). С. 119-129 Про публікацію Могилою праці Агапіта див.: Ihor Sevcenko, « Ljubomudrejsij Kyr ' Agapit Diakon: On a Kiev Edition of Byzantine Mirror o f Princes », in idem, Byzantium and the Slavs in Letters and Culture( Cambridge, Mass.- Naples, 1991’»- P. 497-558.