Гетьмани та митрополити 309
кими князями. Ці паралелі, у випадку Могили, явно нагадували порівняння українських книжників щодо князя Костянтина Острозького, та були ознакою продовження давнішої традиції, хоча вже не щодо світського князя, а щодо князя церкви.
Важко переоцінити роль Моги. ги у « фундуванні » та відбудові історичних пам’ яток Києва княжої доби. Реставраційна діяльність Петра Могили мала чітке ідеологічне спрямування. Він відновлював не просто стародавній Київ, а Київ часів хрестителя Русі князя Володимира. Образ святого Володимира набув неабиякого значення у полеміці та ідейній боротьбі на Русі навколо церковної унії, і Могила робив усе від нього залежне для « приватизації » спадщини Володимира у боротьбі з конкурентами-уніятами. Здобувши права на свого часу зайняті уніятами церкви, зокрема, Софійський собор, Петро Могила доклав багато зусиль до їх відбудови та реставрації, намагаючись, як йому здавалося, повернути їм вигляд часів Київської Русі. Серед церков, відновлених і реставрованих з його ініціятиви, були Софійський собор, Десятинна та Трьохсвятительська церкви, Михайлівська церква Видубицького монастиря. Також було оновлено живопис церкви Спаса на Берестові- усипальниці Мономаховичів і Юрія Долгорукого8.
Головним реставраційним проектом Могили була відбудова Софійського собору, що його митрополит перетворив на центр поновленого культу святого Володимира. Ось як схарактеризовано в одному з панегіриків роль митрополита у відбудові Софії:
Т ебе ж С оф ії руїни чекали, Із рук твоїх і піднятися мали, В свою столицю ьступай же щ асливо, Ж и й святобливо9.
Собор було побудовано за часів Ярослава Мудрого, але цей князь не мав такого символічного значення для руської церкви та суспільства, яке б можна було порівняти з Вотодимиромхрестителем, і М огила прийняв для себе версію, за якою
8 Пугачева Н. Т. « Идейно-полемичегкий смьісл регтаврационнпй деятельности Петра Могильї », в кн.: Человек и истприя в среОневековой философской м исли русского, украинского и белорисского нарооов( Київ, 1987). С. 132- 139. 9 Українська поезія XVIIст оліт т я( перша половина).- Г. 253.