304 Наливаикова віра
Йов Борецький у своїх діях, здебільшого, спирався на козацьку підтримку, але нерідко також потерпав від безцеремонного втручання козацьких ватажків у церковні справи, приміром, у випадку соборного засудження Мелетія Смотрицького та зриву спільного православно-уніятського собору 1629 року. В обох випадках Борецький не наважився піти проти волі та тиску козацтва і до кінця свого життя зберігав вірність обтяжливому союзові з войовничим степовим товариством.
Виразним показником важливої ролі, яку відігравало козацтво в церковних справах, стали події навколо смерти Йова Борецького навесні 1631 року та обрання його наступника. На важливість козацького фактору в обранні нового митрополита прямо вказував у листі до київського воєводи Януша Тишкевича сам король Сиґізмунд III. Він застерігав свого кореспондента, щоб « чоловік якийсь несфорний і бунтівник на місце козаками не був всаджений, який би потім бунтував їх та проти католиків і [ проти ] уніятів підбурював ». Король доручав воєводі « козаків застерігати, аби без волі та подання нашого не ставили собі митрополита, оскільки подавати його належить нам, згідно з нашим королівським правом і коронними законами ». Король пропонував на митрополичу катедру кандидатуру Германа Тишкевича, але радив воєводі бути обережним, не зачіпати козаків, уникати кровопролиття та не провокувати козацьких заворушень по всій Україні1. Отже, з погляду короля, козаки прямо загрожували його патронатові над церквою та праву подання.
Як і слід було сподіватися, на виборах переміг кандидат, котрого підтримувало козацтво- Ісая Копинський, якому протистояли Петро Могила та його прибічники. У грудні 1631 року загін козаків на чолі з полковником Дем’ яном Гарбузом насильно випровадив з Михайлівського монастиря- тодішнього осідку православної митрополії- прихильника Могили, Ф іл о т р я Кизаревича, і вселив туди Копинського. Згідно з чутками, які ширилися тоді в православних духовних колах, козаки « посадили » на престол Копинського, оскільки він стояв за православну віру, і не дозволили обрання Могили, який начебто « піддавався ляхам і тримався з
1Див. публікацію листа Сигізмунда III в кн.: Голубев, Киевский митропочит Петр Могила, T. 1, додатки.- С. 399-400.