Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 300

30U Наливаикова віра передав Коробка, не йшлося про участь патріярха в обранні но­ вого митрополита або нового гетьмана91. Іван Виговський також прагнув отримати «благословення» московського патріярха. Відомо, що Виговський пісня свого обрання на гетьманство розмовляв з московським воьводою та запропонував • знову неофіційно, - щоб цар і патріярх відвідали Київ: «И буду просить тово, что они, государи, бьіли в вотчину свою в Киев граб на обрадование и на потверждень р всему войску Запорозкому, паче же и в биховньїх, и им то будеш всем надобно - вибеть их госубарские очи>'92. Якби такий візш тоді відбувся, він прислужився б інтересам Виговського, додаючи легітимности його владі та стабільносте становищу його родини. Щоправда, немае підстав припускати, що з бпку Виговського це було щось більше, ніж звичайна спроба здобути прихильність Московії в боротьбі проти внутрішньої опозиції. Однак важливіше те, що обидва прецеденти, і посольство Хмельницького, і запрошення Виговського, засвідчують, що ідея підтвердження гетьманської влади патріяршим благословенням набула певного поширення в пост-переяславській Україні. На різних етапах Хмельниччини проблему здобуття церков­ ної санкції для успіхів повстання та легітимації чимраз потужні­ шої влади гетьмана Хмельницький і його оточення розв’язували в різні способи, здобуваючи визнання від різних церковних ін­ ституцій. Вирішальним моментом стала підтримка з боку східних патріярхів, насамперед, єрусалимського патріярха Паїсія. Залеж­ ні від щедрости православних володарів, перебуваючи в невпин­ ному пошуку московських пожертв, східні патріярхи та менші за ранґом православні достойники охоче надавали потрібну Хмельницькому легітимацію, благословляючи його на війну від Хмельницького, а від Виговського (В. Зй н горн, Очерки из истории М алороссии в X V II веке Сношения молороссийского духовенства с мос- ковским правительством в царствованиг Алексея М ихайловича [Москва, 1899]. - Г 100). О днак навряд чи це припущ ення має підстави, оскільки патріярш е благословення Ю рія Хмельницького на гетьманство не відпо­ відало інтересам колиш нього генерального писаря, яки й сам претендував на гетьманську булаву. Груш евський,Історія України-Руси,Т 9 ,4 .2 . - С. 1374-1375. Т ривалий час у М оскві навіть не знали про смерть Косова. 92 Цит. за: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 10 Г 131