Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 300
30U
Наливаикова віра
передав Коробка, не йшлося про участь патріярха в обранні но
вого митрополита або нового гетьмана91.
Іван Виговський також прагнув отримати «благословення»
московського патріярха. Відомо, що Виговський пісня свого
обрання на гетьманство розмовляв з московським воьводою та
запропонував • знову неофіційно, - щоб цар і патріярх відвідали
Київ: «И буду просить тово, что они, государи, бьіли в вотчину
свою в Киев граб на обрадование и на потверждень р всему войску
Запорозкому, паче же и в биховньїх, и им то будеш всем надобно -
вибеть их госубарские очи>'92. Якби такий візш тоді відбувся, він
прислужився б інтересам Виговського, додаючи легітимности
його владі та стабільносте становищу його родини. Щоправда,
немае підстав припускати, що з бпку Виговського це було щось
більше, ніж звичайна спроба здобути прихильність Московії в
боротьбі проти внутрішньої опозиції. Однак важливіше те, що
обидва прецеденти, і посольство Хмельницького, і запрошення
Виговського, засвідчують, що ідея підтвердження гетьманської
влади патріяршим благословенням набула певного поширення
в пост-переяславській Україні.
На різних етапах Хмельниччини проблему здобуття церков
ної санкції для успіхів повстання та легітимації чимраз потужні
шої влади гетьмана Хмельницький і його оточення розв’язували
в різні способи, здобуваючи визнання від різних церковних ін
ституцій. Вирішальним моментом стала підтримка з боку східних
патріярхів, насамперед, єрусалимського патріярха Паїсія. Залеж
ні від щедрости православних володарів, перебуваючи в невпин
ному пошуку московських пожертв, східні патріярхи та менші
за ранґом православні достойники охоче надавали потрібну
Хмельницькому легітимацію, благословляючи його на війну
від Хмельницького, а від Виговського (В. Зй н горн, Очерки из истории
М алороссии в X V II веке Сношения молороссийского духовенства с мос-
ковским правительством в царствованиг Алексея М ихайловича [Москва,
1899]. - Г 100). О днак навряд чи це припущ ення має підстави, оскільки
патріярш е благословення Ю рія Хмельницького на гетьманство не відпо
відало інтересам колиш нього генерального писаря, яки й сам претендував
на гетьманську булаву.
Груш евський,Історія України-Руси,Т 9 ,4 .2 . - С. 1374-1375. Т ривалий
час у М оскві навіть не знали про смерть Косова.
92 Цит. за: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 10
Г 131