Гетьман посланий Богом 299
єрусалимський, а московський воі вода. Іншими словами, обставини перших років Хмельниччини змінилися кардинально, і го не на користь гетьманської влади. Однак впадаі в око, що церковна легітимація гетьманського уряду, яку спромігся здобути Хмельницький, породи та певну традицію, що не зникла після смерти великого гетьмана.
Згадування імені Хмельницького в церковних відправах- практика, що відбиває інший важливий аспект сакралізації влади місцевих володарів у конфесіялізованій Европі,- почалося одразу після перших перемог 1648 року **. Однак 1654 року Павло Алепський фіксує іншу практику— згадування не тільки імені Хмельницького, але й імені царя. Пишучи про відправу в Успенській церкві Києво-Печерського монастиря, він зазначає: « Тоді диякон вийшов на круглу амвону серед церкви і проголосив: Ще молимося за отця господина патріярха Макарія антіохійського, за архимандрита Йосифа, гетьмана Зиновія і Богом храненного царя Олексія » 89.
З огляду на зростання впливу Московії в Україні та особливу форму двовладдя, яка сформувалася в Москві за часів Алексія Міхайловича та енергійного патріярха Никона, Хмельницький прагнув здобути підтримку та благословення московського патріярха. Можна припустити, що напівофіційна( не відображена в жодних документах гетьманської канцелярії) пропозиція відвідати Київ, яку передало патріярхові Никону козацьке посольство на чолі з Федором Коробкою, походила від самого гетьмана. Патріярх мав прибути на висвячення нового митрополита( наступника Косова) та свячення Ю рія Хмельницького на гетьманство. Патріярше благословення означало б визнання династичних претензій Богдана Хмельницького з боку як духовної, так і світської влади Московії, чий протекторат прийняла козацька Україна90. Важливо, однак, і те, що в пропозиції, яку
88 Я к повідомляв православний чернець П етроній Ласко в червні 1649 року, « в тих краях і церквах короля немає, іншої влади не чути, крім гетьмана з Військом Запорозьким »( ДОВ.- С. 231).
Цит. за: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 2. С. 991. Пор. 11kraina w połowit XVII wieku.- P. 36, 51-52 9,1 О скільки офіційні листи гетьмана до царя та інструкції послам не згадають про запрош ення патріярха, один з дослідників цн, ї проблеми, Вії сілій Ейнґорн, припустив, що ініціятива словесної пропозиції походила не