286 Наливсійкива віра
Першим збереженим документом української політичної думки, в якому в такий спосіб висловлено ідею про божественне обрання Хмельницького, є вірші, долучені до козацького реєстру 1649 року’ 1. Практично немає сумніву щодо часу написання віршів- це друга половина 1649 року, тобто час складання реєстру. Місцем складання була, очевидно, канцелярія генерального писаря Івана Виговського, де документ отримав свою остаточну форму. Про участь Виговського в складанні реєстру свідчить той факт, що вірші уславлюють не тільки Хмельницького, але й Виговського, тоді як інших представників старшини, не менш поважних за генерального писаря, там не згадано '’ 2.
jl Ці вірші знані у двох копіях- одна в латинській транскрипції, друга в кириличній. Див. публікацію першої версії віршів( у кириличній транскрипції) у виданні: Українська поезія. Середина X V II ст., укл. В. І. Крекотеньі М. М. Сулима( Київ, 1992). С. 101- 104. Другу, кириличну копію наводить М ихайло Грушевський у додатках до дев’ ятого тому « Історії України-Руси »,( Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 2.-- С. 1523-1526). Перша копія мала бути долучена до реєстру. Походження другої копії, яку зробили писарі Посольського приказу Московії, свідчить про досить широкий обіг цих віршів у середовищі руської еліти. Вірші потрапили до М оскви разом із посольством Пушкіних: в липні 1650 року посли познайомилися з віденським торгівцем Гнатом Лискевичем, від якого, очевидно, й отримали цю копію. Лискевич також повідомив послам, що ці вірші було надруковано у Вільні. Див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 1.- С. 218-219. 52 3 огляду на порядок переліку старшини в реєстрі 1649 року, Іван К рип’ якевич твердить, що уряд генерального писаря мав на той час другорядне значення: самого гетьм ана в реєстрі було згадано перш им, д р у гим- його сина Тимоша, далі- генерального обозного( на той час це був Іван Ч ернята, який і складав реєстр разом із полковникам и), двох осавулів, і тільки після них- генерального писаря. Значення генерального писаря згодом зросло: у документах, що стосую ться П ереяславської угоди 1654 року, уряд генерального писаря значиться на другому місці після гетьмана(« С туди над держ авою Богдана Х мельницького », ЗН ТШ 138-1 40( 1 9 2 5).- С. 7 4-7 5). З р о с тан н я вл ад и В иговського та його впливу при гетьманському дворі відбиває не тільки особисті здібності Виговського, який перетворив уряд військового писаря на перш орядну посаду, але й дедалі важ ливіш у роль секретарів і державних бюрократів при дворах європейських володарів. П ро цю тенденцію див: Salvatore Nigro, « The Secretary », Baroque Personae, ed. Rosario Villari, trans. Lydia G. Cochrane( Chicago and London, 1995).- P. 8 2-Q9.