Гетьман посланий Богом 283
цип неподільносте військової влади гетьмана під час походу сприяв формуванню інституту абсолютної гетьманської влади в новій козацькій державі. В цьому сенсі Військо Запорозьке 1648 року вирушило в перманентний похід. Здобувши підтвердження своїх гетьманських повноважень від загальної ради на самому початку повстання та шукаючи підтримки козацької маси лише в найкритичніші моменти його розвитку, Хмельницький дедалі більше зосереджував владу в руках старшинської ради та у своїх власних руках. Абсолютизація гетьманської влади в Україні за часів Богдана Хмельницького виглядає цілком природною і навіть закономірною, якщо взяти до уваги оточення, в якому формувалася козацька державність: безпосередні сусіди козацької України- Річ Посполита, Московія, Крим та Османська імперія- мали саме монархічну форму врядування. Гетьманська влада в Україні явно багато чого запозичила з досвіду Речі Посполитої, особливо щодо інституції виборного володаря, але також намагалася подолати очевидні вади польської моделі, з її слабкою та часто неефективною королівською владою. В цьому Богдан Хмельницький і його оточення орієнтувалися на взірець Москви та Стамбула, де на той час склався інститут необмеженої, абсолютної влади монарха.
Божествене обрання
« Правда то єст, жем лихий і малий чоловік, але мі то Бог дав. жем єсть єдиновладцем і самодержцем руським » 43, оголосив Хмельницький у розмові з комісарами Речі Посполитої в лютому 1649 року. Це твердження, яке відображає віру Хмельницького в те, що його влада практично необмежена й походить безпосередньо від Бога, він повторював у різних формах під час зустрічей з іноземними послами. Часто, як наприклад, у переговорах Хмельницького з комісарами Речі Посполитої в Переяславі, це твердження було пов’ язано з ідеєю володарювання за правом завойовника( це знайшло вияв у знаному висловлюванні гетьмана, що Бог дав йому право володарювати певними територіями за допомогою меча).
Віру Хмельницького в божественне походження його влади явно поділяло та підсилювало його оточення та рядові учасники
Див. щоденник комісарів: ВУР, Т. 2.- С. ІОН.