282 Наливайкова віра
за все, гетьман не міг засуджувати полковників до смерти, але міг дарувати їм життя. В останні місяці свого правління Богдан Хмельницький, очевидно, спробував відкинути й це обмеження своєї влади щодо полковників. Він наказав скарати на горло полковника Антона Ждановича, який командував відрядженим проти Польщі козацьким корпусом, але не впорався з керівництвом і не зміг виконати свого завдання. Гетьман помер ще до повернення Ждановича з походу, і вирок Хмельницького не виконали. Невідомо, що сталося б, якби Хмельницький прожив трохи довше40.
Як можна судити з чуток, що ширилися серед рядових козаків, симпатії до абсолютизму поділяла також основна маса козацтва. Політика Хмельницького на посилення власної влади, її абсолютизацію та закріплення гетьманства в родині Хмельницьких знаходила підтримку, насамперед, у середовищі рядового козацтва. Поведінка козацької черні та дрібної старшини( сотників; на Чигиринській елекційній раді після похорону Богдана Хмельницького, яку описує « Літопис Самовидця », засвідчує що саме цей соціяльний прошарок підтримував кандидатуру Юрія Хмельницького на гетьманський уряд, а практично ідею створення гетьманської династії Хмельницьких " 11. Орієнтація на ствердження певної форми абсолютної влади була характерна не тільки для політичного світогляду Хмельницького, але мала багато прибічників у тогочасній Речі Посполитій42.
Інституції військової демократії мало чим могли допомогти Хмельницькому в процесі державотворення, а надто тоді, коли період спонтанного розвитку повстання та пов’ язаної з ним « отаманщини » минув, а життя, і військове, і цивільне, стало набирати більш визначених та організованих форм. З другого боку, прин-
0 Грушевський, Історія України-Руси, Т. 10.- С. 10. 41 Літопис Самовидия.- С. 75- 76. 12 Н а початку 1648 р < жу польський коронний гетьман М іколай Потоцький нарікав на неефективність політичної системи Речі Посполитої порівняно з системою Османської імперії: « Турецький султан не грас словами; як він вирішус, так і роблять, чере і його абсолютну владу.... »( Д О В.- С. 25). Розбіжність поглядів польської еліти на подальшу долю монархії вповні виявилася після смерти Владислава IV у травні 1648 року та під час періоду безкоролів’ я. Див. лист канцлера Р ж и Осолінського щодо виборів короля: там само. С 50- 52.