Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Seite 275

Гетьман погяаний Богом 27е:
року українські бранці. За їхніми повідомленнями, на раді чернь мусила присягти на вірність Хмельницькому та запевнити гетьмана, що не відступить від нього, хоч куди б він пішов. Берестецька катастрофа знову змусила гетьмана га козацьку старшину шукати підтримки та підтвердження леґітимности своєї влади від повстанської маси. В обложеному козацькому таборі під Берестечком, за відсутности Хмельницького, загальна рада спробувала виробити плани прориву з оточення18.
Після Берестецької катастрофи Хмельницький зібрав загальну раду в Паволочі, де « оголосив плебсу, що ляхів на Україні не треба сподіватись раніше ніж за два місяці » 19, проте коли небезпека минула, гетьман знову припинив практику скликання повних рад. Навіть Переяславська рада 1654 року, яка формально підтвердила українсько-російський союз, не була загальною радою. За підрахунками Івана Крип’ якевича, в ній взяло участь трохи більше за 200 осіб20. Протягом 1649-1651 років польське командування менше користалося зі свідчень українських бранців, порівняно з кампанією 1648 року: бранці повідомляли, що ради в них не було, і вони не знають, коли гетьман збирається скликати наступну. Отже, функція загальної ради докорінно змінилася: замість визначення певної політики, раду скликали для підтвердження та легітимації політики, яку диктував гетьман і його коло.
Козацька чернь і селянство не раз намагалися повернутися до практики загальних рад Запоріжжя та першого року повстання. Було кілька спроб скликати й провести такі ради, але відбувалися вони вже не з ініціятиви гетьмана або генеральної старшини. Ці ради скликали знизу, і вони отримали назву чорних, або чернецьких рад. Про перебіг однієї такої ради, що відбулася 1653 року, ми знаємо зі слів полковника Силуяна Мужиловського, в записі російських посланців в Україну Артамона Матвєєва та Івана Фоміна. Поштовхом для ради т а л а невдала військова операція гетьманича Тимоша Хмельницького на річці Яловиця, де начебто загинуло 4 тисячі козаків:
18 Див. повідомлення Ґріґорія Боґданова з серпня 1651 року: ВУР. Т. 3.- С 108.
9 Див. лист коронного гетьмана М іколая Потоцького до коронного канцлера Анджея Лещ инського j 26 липня 1651 року: ДОВ, Г 586. 20 К рип’ якевич, « Студії над державою Богдана Хмельницького », ЗНТШ, 138-1 40.- С 71.