Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Seite 271

Геїгьман посланий Богом
271
Теза, що 1648 року козаки повстали не проти короля, а проти
магнатів, українних державців і польських полковників ре-
ьстрового козацького війська, істотно сприяла по чітичній і пра­
вовій легітимації повстання на його первинному етапі6. Не менш
популярною була теза, що козаки повстали з дозволу Владислава
IV, який начебто заохотив їх взятися за шаблю для захисту своїх
прав7. У контексті цієї звичної для ранньомодерної Европи по­
встанської ідеології цілком логічно виглядають і заяви самого
Богдана Хмельницького в перші роки повстання про необхідність
встановлення в Польщі абсолютної монархії.
Саме так можна трактувати слова Хмельницького до шлях­
тича Собєського, посланця від кодацької залоги до Варшави, в
червні 1648 року:«Ви, панове поляки, короля не слухаєте і з ним
не рахуєтесь, кожен радить своєю головою і нічого не робить»8.
У лютому 1649 року, під час переговорів у Переяславі з польсь­
кими комісарами, гетьман ще точніше визначив свій ідеал устрою
Речі Посполитої: «Король королем будет, щоби карал і стинал
шляхту і дуки і князі, щоби вольний був собі - згріши князь -
урізати йому шию, згріши козак - тоє ж йому учинити»4. Розча­
рувавшись у можливості досягнення українсько-польського
компромісу та встановлення абсолютної монархії в Польщі за
Яна Казимира, Хмельницький на різних етапах повстання по­
в’язував свої надії з обранням на польський трон за допомогою
козацької шаблі московського царя або трансильванського князя.
Симпатії Хмельницького та козаччини до монархічної форми
врядування знайшли вияв як у підтримці встановлення необ­
меженої влади короля в Речі Посполитій, так і в погрозах відокре­
митися від Корони Польської, якщо король не стане самодерж-
ь Див., зокрема, лист Богдана Х метьницького до короля Владислава IV з 2
(12) червня 1648 року: «М и власне думали, що нам завдано таких збитків,
щ об зр о б и ти п р и к р ість В аш ій К орол івській м ості, бо (н ам ) все казали :
«Ось вам і король, та чи ж допоможе вам король, такі-сякі сини» (Д Б Х . -
С .ЗЗ).
7 Див.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 8, Ч. 2. - Г 144 -145.
8 Д О В . - С. 81. Собелький свідчив перед польським сеймом, що «серед
козацького поспольства ш ириться чутка, ніби дрібну ш ляхту обернуть на
боярів, тільки пани будуть шляхтою, а король сам буде головою д л я всіх».
(Там само. - С. 82).
9 Див. щ оденник комісарів (грудень 1648 - лю тий 1649), що його вів Вой-
цех М ясковський, член посольства: ВУР, Т. 2. - С. 117.