Ре чігійна війна 265
Протест проти зверхности і вреїв над православними та фактичний заклик уже не до загальнохристиянської, а до самої лише православної солідарности наявний також у листуванні Хмельницького з царем Олексієм Михайловичем. Якщо в першому листі до царя, з 8 червня 1648 року, Хмельницький лише принагідно вказував на переслідування з боку « безбожних ариян »( очевидно, протегтантів-социніян), то в листі з 22 квітня 1649 року гетьман згадав і е вреїв: « И о том бога прості, чтобляхії u жидьі больши нао правос чавньши християни не государствовсиїи, понеже они, яко хитрив, издавна извикли кровь християнскую розливати и измвну чинит иь^ ' К Хмельницький явно намагався грати водночас на антипольських та антиіудейських настроях, що були поширені в тогочасній Московії та знайшли свій вияв 1654 року з початком польсько-російської війни та вступом московських військ на територію Білорусі95.
Антиєврейські мотиви в поясненні причин повстання мали справляти враження не тільки на Московію, але й на православний Схід, звідки в Україну приїздили численні православні ієрархи. В щоденнику Павла Алепського, який відвідав Україну в роки Хмельниччини, зазначається, що «... козаки заволоділи усією країною і повернули її собі, викоренивши в ній увесь рід ляхів, вірменів та євреїв...*. Звичне для православних джерел поєднання поляків з євреями в щоденнику доповнюють вірмени. Це, ймовірно, є екстраполяцією християнсько-вірменських суперечностей в Леванті, адже в Україні польські урядники на початку повстання ставилися до вірмен з такою самою недовірою, як і до українців( вірмен часто також відносили до « грецької віри ») 96.
Нарікання Хмельницького на те, що євреї переслідували руських християн, було, мабуть, одним з найефективніших аргументів, що їх він вжив задля легітимації повстання в очах христи-
^ Д БХ.- С. 48, 115-116. ь Weinryb, The Jews o f Poland.- P. 190. 46 Ідеалом для Павла Алепського, очевидно, була моноконфесійна держава, уособлення якої він бачив в Україні часів Богдана Хмельницького: « О який це благословенний народ! І яка це благословенна країна ' В елика дос гойність її в тому, що нема в ній зовсім ні одного чужого іншої віри, а тільки самі православні, вірні і побожні!»( П авло Халебський, « З подорожніх записок », КС. № 4 Г1995У- С. 46).