242 Н алит йкова віра
ту « грецької релігії » від самого початку були важливим засобом мобілізації цілого руського суспільства на ібройну боротьбу проти Польщі. Релігійна аргументація, що містила як суто конфесійні, так і етно-національні складники, давала змогу подолати станову обмеженість ідеї захисту особистих( шляхетських) або станових( козацьких) прав і свобод і надавала повстанню спільну ідеологію, яку поділяла не тільки шляхта або козацтво, але й селянство, міщанство і, природньо, духівництво31. Крім того, ід^. я захисту релігійної свободи надавала повстанню бажану леґітимність в очах не тільки самих повстанців, але також їхніх близьких і далеких сусідів. Релігійна ідея дозвотята пояснити світові причину повстання проти законного монарха- польського короля.
Як свідчать перші гетьманські документи, тема захисту « грецької релігії » вперше потрапляє в поле зору Хмельницького пістя Жовтоводської та Корсунської перемог. В інструкції козацьким послам до Варшави, яку датовано червнем 1618 року, було записано: « Щодо нашого духівництва стародавньої грецької віри, го дуже просимо його не чіпати, і ті святі церкви, які в Любліні, Красному t таву, Сокалі та інших містах силою були унією поневолені, при давніх вільностях залишити » 32. Згадка ця явно перебувала в тіні інших козацьких вимог і стосувалася радше полагодження локальних міжконфесійних конфтіктів, ніж була спрямована проти унії в цілому. Вперше вимога знесення унії прозвучала в листі Хмельницького до королевича Яна Казимира тільки в листопаді 1648 року(« щоб наша rpf цька віра залишалася недоторканою, як раніше, без унії і уніатів, і щоб ніде ніякої унії не було » 33), але й тоді цю вимогу було сформульовано дуже загально, і вона залишашагя в програмі повстання явно на другому плані. Ситуація відчутно змінилася тільки з початком 1649 року- після урочистого в’ їзду Богдана Хмельницького до Києва.
41 Про те, що релігія відігравала провідну роль у поєднанні козацької старш ини та руської « старожитної » еліти, певною мірою може свідчити лист новообраного гетьмана Івана Виговського до князя Степана Святополка Четвертинського з грудня 1657 року. В цьому листі Виговський говорить, що його справжнім бажанням 6v то не гетьманство, а служба православній вірі, божим церквам і шляхі гському товариству. Див.: Герасимчук, укл., М атеріали до історії козаччини.- С. 39. 42 Д Б Х.- С. 39.
Там само.- Г. 81.