Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 239
Релігійна війна
239
Як і повстанці, влада Речі Посполитої була схильна розгля
дати нову козацьку війну як релігійну26. Так само як повстанці
вбачали потенційних ворогів у кожному, хто не і православним,
польська влада д и в и л ася на п равославни х, насам перед,
священиків, як на потенційних прибічників Хмельницького. Тре
ба сказати, що і з одного, і з другого боку ці підо іри та упереджен
ня були небезпідставні. Чимало православних священиків брали
участь у повстанні або допомагали повстанцям. Приклад церков
ної підтримки селянських і козацьких мас, характерний для пер
ших місяців повстання, містить так звана «конфесата» (свідчен
ня, здобуті за допомогою тортур) козацького розвідника Яреми
Концевича. За словами Концевича,«Атанасій, владика луцький,
прислав Кривоносу 70 гаківниць, 2 гармати, 8 півдіжок пороху,
досить олова, а грошей привезли 7 тисяч, щоб атакувати Олику
та Дубно». Серед тих, хто знав про діяльність Концевича, був
священик Михайлівської церкви в Лавриновому Куті (Гали
чина), який сказав розвідникові: «Ми ліпше обізнані, бо пишемо
одне одному, і звістки сягають самого Києва...». Схоплений 31
липня 1648 року, Концевич «зізнався, що піп із Завалова писав
попу з Ііідгайців до Старого міста, а підгаєцький тернопіль
ському протопопу Абрамові, посильному владики. Листи відси
лають також до козаків»27. Можна навести й інші приклади того,
що православні священики підтримували повстання та навіть
очолювали повстанські загони28. Римо-католицькі полемісти
26 Див., наприклад, згадки про повстання в листуванні між папою Інокен-
тієм X та сеймом з нагоди смерти Владис лава IV й обрання на польський
трон Я н а К азим ира (Л Н Б У ім. Стефаника, «O ssolineum », справа № 955,
арк. 147 зв,- 148; справа Nb 198, арк. 486- 487).
21 ВУР, Т. 2. Г. 70.
2>і С ер ед п о л я к ів б у л о ш и р о к о відом о щ о іс т о т н а ч а с т и н а п р а в о
славн ого ду х івн и ц тва п ід т р и м у Х м ельницького. В одном у з ли стів
л ь в ів с ь к и й р ай ц я С а м ш л о К уш евич зазначав, щ о в л и ст о п ад і 1646
ро ку св ящ ен и к із К рехова згол оси вся до Х м ел ьн и ц ько го , я к и й тоді
о табо р и вся побл и зу Л ьвова, і запросив гетьм ан а відвід ати його м іс
течко (Д ив.: С ам ійло Куш евич, «Л исти зі Л ьвова». С. 121). В одному
ли сті н 31 серпня 1 64>і року йдеться про п ід тр и м ку п о встан н я з боку
п р ав о сл ав н о го д у х ів н и ц т в а К ам ’ян ц я: « С в я щ е н и к п р и н іс з Д у н ай -
города звістку, щ о св ящ ен и к и з К ам 'ян ц я п оси л ал и до Х м ельн и ц ького
л и сти через вартових, благаю чи про п орятун ок та обіцяю чи перебрати
місто й повбивати нас, бо м и нібито хотіли зн и щ и ти м ісцевих русинів»