Стан, релігія та нація 225
християнством і, зокрема, його внесок у перемогу під Хотином, автор « Віршів *» стверджує, що Сагайдачний «... волів сам рану подняти, Ніжли би поганину християн видати ». « Вірші » тако > ь відзначають роль Сагайдачного v визволенні християнських невільників та з захватом розпові дають про його напад на Кафу.
За очевидної загально-християнської спрямованості багатьох рядків « Віршів *, не слід забувати, що цей твір написав учитель православної колегії в часи запеклої боротьби між новою православною ієрархіє ю, що була висвячена за допомогою Сагайдачного, та уніятською церквою, яку підтримувала королівська влада. Цілком природно, що під вірністю Богові Сакович розумів, насамперед, вірність православній церкві. Не дивно, що, відзначаючи заслуги Сагайдачного перед християнством, він називав його « правим гетьманом ». Чверть століття по тому ІІІимон Старовольський обмежив уживання терміну « правий рицар » до самих лише римо-католицьких « войовників ».
У книжці Prawy rycerz(« Правий рицар »»), яку Старовольський видав 1648 року, вже після початку Хмельниччини та перших поразок польського війська, він подітяе всіх християнських рицарів на три категорії: « правих », тобто римо-католиків; єретиків, тобто протестантів; та схизматиків, тобто православних. Схизматиків він називає відступниками та « головними неприятелями ». У повій праці Старовольського різноконфесійний рицар-сармат 20-30-х років XVII століття перетворюється на одноконфесійного( римо-католицького) рицаря-поляка, а характерний для раннього сарматизму погляд на Річ Посполиту як передмур’ я всього християнства трансформується у трактування Польщі як передмур’ я римо-католицизму. Православна Русь, у такий спосіб, перетворюється на головного ворога цього передмур’ я, заступивши або значно потіснивши тут образ мусульманського Сходу.
« Конфесіялізація » образу-« правого » рицаря у творчості Старовольського знаменувала різкий відхід від попередніх спроб польських публіцистів трактувати козаків, насамперед, як братівзасуджувалася спроби католиків та уніятів воювати з Руссю замість із « неприятелями християнського імені ».(« Zezwalają raczej na Rus, która na karkach swoich Tatary i Turki nosi, miecze swoie obrocic, ali niżeli na nieprzyiaciela C. hristianskiego mienią ». Див.: Ж у к о в и ч, « Протестация ».- C. 144).