Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode

Стан, р р ш ія ті, нииія 223 Творчість польського публіциста та «співця» Сарматії ІІІимона Старовольського становить особливий інтерес для дослідників польської та української ідентичностей як цікава спроба предста вити руську та литовську шляхту частиною польсько-сармат ського шляхетського народу та залучити до ціп національної моделі українське козацтво. Очевидно, перший крок у цьому напрямі Старовольський зробив в опублікованій 1628 року у Венеції книжці Equi s Polonus. У цій брошурі, яка представляла Европі польську ш л я х т у - захисницю «пеоедмур’я» християнсь кої Европи, окремий розділ було присвячено розповіді про запорозьке козацтво61. Козацьку тему Старовольський розвинув у своїй праці Sarmatiae bellatores ( «Сарматські воїни»), що вийшла друком 1631 року65. У цьому виданні до свої рідного «іконостасу» польського сарматизму було залічено, поруч із Мєшком І, Боте- славом Хоробрим, С’тефаном Баторієм та іншими польськими королями, також київського князя Володимира Великого, князя Михайла Глинського, князів Острозьких і деяких інших представ ників руських князівських родин. Але найбільшою несподіванкою, з сьогоднішнього погляду, е зарахування до почту приблизно 1 ЗО «сарматських войовників» також ватажків українського козацт ва: Остафія Дашковича, Гаврила Голубка, Григорія Лободи та Петра Конашевича-Сагайдачного, яких Старовольський уважав людьми низького, нешляхетського походження. У біографічному нарисі про Остафія Дашковича, якого тут названо русином і гетьманом запорозьких козаків, Староволь ський, ніби виправдуючись за вміщення до книжки біографій

Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 223