22 Н аливайкова віра
десятиліть XX століття , здебі іьшого , бачила в козаках примітивних бунтівників , позбавлених будь-яких вищих ідейних та релігійних мотивів і лояльностей , і ствердж ував , що їх підбурювало проти унії га католицизму православне духівництво9 .
Українська національна історіографія , на чолі з її найвидатнішим представником Михайлом Грушевським , формувалася , здебільшого , в східній , православній Україні та вбачала в тій підтримці , що її надавало козацтво гнаній православній ієрархії , союз народу й інтелігенції на українській націонатьній платформі та виступ козаччини на захист українських національних інтересів1 °. Українська католицька історіографія , і в Західній Україні , і за кордоном , у справі трактування взаємин козацтва та релігії опинилася в складній ситуації , оскільки її представники , здебільшого , розривалися між двома лояльностями : до власної , переслідуваної козаками церкви , та до української національної традиції , візитівкою якої став образ українського козака11 . Специфічну спадщину залиш ила в цій ділянці радянська історіографія , яка в зеніті свого розвитку поборювала релігію та « український буржуазний націоналізм » ( із його історичним символом - козацтвом ) і водночас намагалася пояснити більшість історичних подій крізь призму класової боротьби , а згодом - « одвічної друж би » російського та українського народів12 . Надзвичайна політизованість і конфесіялізованість підходів до проблеми взаємин
9 Ці та схожі ідеї більшою чи меншою мірою поділяли чигченні польські історики , від К ш яна Бартошевича до Франтішка Равіти-Гавронського та такого солідного дослідника історії України , як Александр Яблоновський . Див . огляд польських досліджень XIX початку XX століть з історії козаччини та католицько-правог іавних взаємин у кн .: Stephen Velychenko , National Histoni as Cultural Proct ss . A Suivey o f the Interpretations o f Ukrainę ’ s Past in Polish , Russian and Ukrainian Histoiical Wńtingfrom the Earliest Times to 7974 ( Edmonton , 1992 ). - P . 54-63 . Схожу до польських авторів позицію займав також Пантелеймон Куліш у своїй праці « История воссоединения Руси », Т . 2 . Див . критику поглядів Куліша в « Історії України-Руси » Грушевського , Т . 7 . - С . 391 392 . 1 " Див .: Грушевський , Історія України-Ри u . - Т . 7 . - С . 388-479 ’ 1Див . трактування взаі мин козаччини та православ ’ я в попу іярній , ал < грунтованій на широкому коті раніше матодогтупних римських джерел праці о . \ танапя Великого , 3 літопису Хригтиянської України ,!. ' і 6 . ( Р им , 1971-1973 ). L > У післявоєнний період офіційний підхід до дослідження історії України було сформульовано у « схвалених » ЦК КПРС Тезисах о 300-летии