22 Н аливайкова віра
десятиліть XX століття, здебі іьшого, бачила в козаках примітивних бунтівників, позбавлених будь-яких вищих ідейних та релігійних мотивів і лояльностей, і ствердж ував, що їх підбурювало проти унії га католицизму православне духівництво9.
Українська національна історіографія, на чолі з її найвидатнішим представником Михайлом Грушевським, формувалася, здебільшого, в східній, православній Україні та вбачала в тій підтримці, що її надавало козацтво гнаній православній ієрархії, союз народу й інтелігенції на українській націонатьній платформі та виступ козаччини на захист українських національних інтересів1 °. Українська католицька історіографія, і в Західній Україні, і за кордоном, у справі трактування взаємин козацтва та релігії опинилася в складній ситуації, оскільки її представники, здебільшого, розривалися між двома лояльностями: до власної, переслідуваної козаками церкви, та до української національної традиції, візитівкою якої став образ українського козака11. Специфічну спадщину залиш ила в цій ділянці радянська історіографія, яка в зеніті свого розвитку поборювала релігію та « український буржуазний націоналізм »( із його історичним символом- козацтвом) і водночас намагалася пояснити більшість історичних подій крізь призму класової боротьби, а згодом- « одвічної друж би » російського та українського народів12. Надзвичайна політизованість і конфесіялізованість підходів до проблеми взаємин
9 Ці та схожі ідеї більшою чи меншою мірою поділяли чигченні польські історики, від К ш яна Бартошевича до Франтішка Равіти-Гавронського та такого солідного дослідника історії України, як Александр Яблоновський. Див. огляд польських досліджень XIX початку XX століть з історії козаччини та католицько-правог іавних взаємин у кн.: Stephen Velychenko, National Histoni as Cultural Proct ss. A Suivey o f the Interpretations o f Ukrainę’ s Past in Polish, Russian and Ukrainian Histoiical Wńtingfrom the Earliest Times to 7974( Edmonton, 1992).- P. 54-63. Схожу до польських авторів позицію займав також Пантелеймон Куліш у своїй праці « История воссоединения Руси », Т. 2. Див. критику поглядів Куліша в « Історії України-Руси » Грушевського, Т. 7.- С. 391 392. 1 " Див.: Грушевський, Історія України-Ри u.- Т. 7.- С. 388-479’ 1Див. трактування взаі мин козаччини та православ’ я в попу іярній, ал < грунтованій на широкому коті раніше матодогтупних римських джерел праці о. \ танапя Великого, 3 літопису Хригтиянської України,!. ' і 6.( Р им, 1971-1973). L > У післявоєнний період офіційний підхід до дослідження історії України було сформульовано у « схвалених » ЦК КПРС Тезисах о 300-летии