Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 218

218
Н аливаикова віра
«Вірші» Саковича виразно розривають з поглядами Пекалща,
який чітко розрізняв князівгьку Русь і худородну козаччину.
«Вірші», так само як і «Протестація» право»" тавних ієрархів 1621
року, виводять козаків у ролі спадкоємців старокиївських часів:
П л ем 'я то е п з н асін н я оного Я ф ета
К оторий з С ім ом п ок ри в отчії секре Та.
З а Олег;., росського м онархи, п л и вали
В човнах по м орю і н а Ц арград ш турм ували ,
їх то п родки з росськ и м ся м и нархою кр ести л и
В ладим ером , і в вірі то й статечне ж или.
П ри которой і оні таке стоять статечне,
Ж е за ню у м и р ати готові конечне
В ивали м еж и вой ськом ти м к н язі і пани
З к оторих в и х о д и л и добрії гетьм ани • \
Головним героєм православних інтелектуалів у «Віршах на
жалосний погреб» е вже не князь, а військо та його гетьман, хоча
багато характеристик «панегіричного» князя Гакович переніс на
«панегіричного» гетьмана. За логікою «Віршів», ідеальний геть­
ман (яким, безперечно, тут t Петро Конашевич-Сагайдачний)
має дотримуватися потрійної лояльности: Богові (православній
церкві), королю та війську’5.
Хоча з погляду захисту християнства та правостав’я Сагай­
дачний був майже ідеальним об’єктом для панегіриків, його образ
все ж потребував певного «ретушування». Йдеться про участь
Сагайдачного у війнах з іншими християнськими народами. Са-
кович твердить, що Сагайдачний «пильне... того стерег, би война
з християни ' Християном не била, леч только з погаии» )ГІ, але
а Д ан и л а називає. к н я зем О строзьк и м і корон ован и м королем . Д ив.
український переклад латином овної поеми в кн.: Українські гуманісти
епохи Відродження, Ч. 2. - С. 40—77.
’4 Сакович, «Вірші на ж алосний погреб». - С 221. Прі > образ Сагайдачного
та к о зац тв а у «Вірш ах» див.: Сас, П оліт ична культ ур а українського
суспільства. - С. 74 -81. П ро роль біблійної генеалогії в тогочасних тволях
див.: Анатолій Момрик, «Біблійна генеатогія в етноген етичні їх концепціях
польських та українських літописців і хроністів (до постановки пробле­
ми)», MŁ"5 (199«): 111 — 118.
1 П ідсумовуючи ж иття Сагайдачного, Сакович зазначає, що той «віри
Богу, і королю, і войську доховав». Див.: Сакович, «Вірші на ж алосний
погреб». - С. 234.
■,6 Там само. С 223.