( ' тан, релігія та нація 1 \ 1
козаків взірцевими християнами, які бути освічені, поважати Бога та закони й робили для визволення християн з турецької неволі не менше, ніж греки та іспанський король. Християнський імідж колись байдужого до релігійних справ козацтва, незалежно від конкретних цілей авторів протестації, робив нових протекторів православ ' я законними представниками старої Русі та її покривдженої релігії, тобто надавав козакам право представляти інтереси православної церкви перед королем і Річчю Посполитою.
Ці ідеї, що фактично модифікували стару модель руської нації, та були вперше висловлені в « Протестації », згодом набули віршованої форми. Одна з літературних пам’ яток цієї доби-^Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного », що їх написав ректор київської братської школи Касіян Сакович 2 і продекламували його учні в Києві 1622 року,- відверто ґлорифікують козацтво та козацького гетьмана, і в цьому кардинально відрізняються від позиції авторів острозького гуртка кінця XVI століття.
Для нового київського духівництва було абсолютно неприйнятним трактувати козаків згідно зі старою князівською « тради цією ». Цю традицію великою мірою представлено в поемі Симона Пекаліда « Про Острозьку війну під П’ яткою проти низових ». Як ми вже згадували, ця поема висвітлювала з князівського погляду повстання під проводом Криштофа Косинського, яке було, по суті, конфліктом козацтва з родиною Острозьких. Князів Острозьких у поемі було представлено в повному блиску київської традиції як нащадків князя Володимира та інших володарів Київської Русі. Костянтин Острозький виступає в поемі як спадкоємець і єдиний живий охоронець слави своїх предків. Згідно з поемою, князь відданий славі предків, рідній Волині та ширше трактованій руській вітчизні. Натомість, запорожці уособлюють безрідний і безрелігійний анархічний елементЧ
■’ ^Див.: Сакович, « Вірші на жалосний погреб ». Про Саковича див.: Mirosław Szegda, « Sakowicz( Isakowicz) Katikst », Polski słownik biograficzny, T. 34( 1992— 1993): 343-345; Frick, « Foolish Rus’». = 3 Серед пращурів Острозьких ГІекалід називав мітичних і реальних князів: Руса, Кия, Рюрика, Ігоря, <> льгу, Святослава, Володимира, Ярослава, М ечислава та Романа. Говорячи про Романа, автор п о р м и, мабуть, невипадково згадує, що той не боявся воювати з польським королем М іш ком,