Стан, релігія та наиія 201
сійний складник ■підкреслення належности руської православної церкви до ширшої « всходньої » спільноти. Уніяти, натомість, і прийнятою назвою, і полемікою з православними досить ефективно пов’ язували себе з ширшим католицьким світом. Конфесіялізація свідомости, в такий спосіб, поглиблювала процес творення на Русі окремих етно-конфесійних ідентичностей1 \
Участь козаків 1620 року у висвяченні нової православної ієрархії та їхня підтримка однієї зі сторін конфлікту спричинила потребу переосмислити позицію козацтва в руському суспільстві та пояснити його нову роль як суспільству, поділеному на два ворожі табори, так і королівській адміністрації та польсько-литовській шляхетській еліті, яка активно виступала на сеймах та активно впливала на перебіг релігійного конфлікту в руських землях. Зміна соціяльного, релігійного та етнокультурного образу козацтва в руських і польских уявленнях того часу є головним предметом цього розділу.
Ш ляхетська нація
« Конфесіялізація » козацтва, тобто його репрезентація в очах тогочасного суспільства як легітимного члена православного блоку, становила завдання, не позбавлене труднощів.
Голубев, Киевский митрополит Петр Могила, Т. 1, прил.- С. 261-262, 264, 279, 310, 311 прим. 15 Уніятський митрополит Рутський приймав термін « уніяти » щодо своєї пастви, але взамін вимагав, щоби православні називали себе « схизматиками ». У своїх творах Рутський робив цікаве розрізнення між « релігією », яку він тлумачив як « обряд », і « вірою », що для нього була тотожна « конфесії »( Див.: « Sowita wina » в кн.: Архив Ю ЗР [ 1887 ], Ч. І, Т. 7.- С 493-494; про це див.: Дмитриев, « Уния и порожденньїе ею конфликтьі ».- С. 6 0-6 1 У Аргументи на користь унії руської церкви з Римом ретельно розробив Лев Кревза( 1617): Lev Krevza ' s « А Defence ofChurch Unity’ andZaxarija Kopystens ' kyj ' s « Palinodia.» Translated with a Foreword by Bohdan Struminski. [= Harvard Libraiy ofEarly Ukrainian Literature. English translations. Vol. 3. Pt. 1.]( Cambridge, Mass., 1995).- P. 1-156. Кревза приділив чимало уваги доведенню права папи на верховну владу над усім християнським світом. Це була істотна зміна порівняно з позицією Іпатія Потія, який у полеміці зі Стефаном Зизанієм стверджував, що він не захищатиме папу, оскільки католики мають для цього досить власних учених; натомість він зосередиться на своїй рідній Русі. Про це див.. Дмитриев, « Уния и порожденньїр ею конфликтьі ».- С. 97,116.