200 Н аливайкова віра
можливо, тільки Мелетій і мотрицький намагався розірвати жорсткий зв’ язок між Руссю та конфесійною належністю, стверджуючи, що не релігія, а народження і кров роблять русина русином13.
Розкол невідворотно ставив на порядок денний обох руських церков необхідність вироблення нової самоідентифікації, окремшіної від тієї, яку мала, або на яку претендувала протилежна сторона. Однією з проблем, яка потребувала негайного вирішення, була назва двох руських релігійних спільнот, які утворилися в результаті Берестейського розколу. Відновлена 1620 року православна ієрархія називала своїх вірян « православними русинами », людьми « святого старожитнього східної... церкви визнання славного російського народу », народом « християнським православним російським », « народом російським православія восточного * тощо1 ' 1. В цих самоназвах важливе місце посідав конфеполемістів 1621-1624 років », ЗНТШ, Т. 225( Львів, 1993). С. 320-321). Православні явно вважали уніятів зрадниками цілого руського народу. В одній з протестації 1621 року Борецький зазначає, що уніятські владики, « прийнявши незаконно унію з костьолом римським проти волі й без відома всього народу руського » припинили бути « законними пастирями і зверхниками народу руському »( там само.- С. 328). 13 Див. текст « Верифікації невинности »( 1621 р.) в кн.: CoUected worki of Meletij Smotryc’ kyj.- P. 384. Пор. M. В. Дмитриев, « Уния и порожденньїе ею конфликтьі в осмьіслении лидеров униатс. кого лагеря », Брестская уния 1596 г., 2: 105-106. Наприкінці 1623 року, в листі до Андрія М уж иловського, Смотрицький так висловив свою мрію про поєднання православної тауніятської Русі:«... прошу, аби він [ Бог ] не дозволив засипати моїх очей землею матері моєї раніше ніж... наді мною грішним одними устами і єдиним серцем далекі тепер, а на той час близькими ставши і два як один руські митрополити заспівати: " Останні привітання віддаймо брату померлому”».( Ю рій Мицик, « Із листування українських письменників-полеміс. тів 1621-1624 років ».- С. 341-342,). Водночас, той самий Смотрицький у своїх листах та полемічних творах нерідко ототожнює православних з усім руським народом, а православну церкву називає руською без будь-яких додаткових характеристик. Див тист Мелг тія Смотрицького до Лаврентія Древинського з вересня 1628 року та написану ним того самого місяця « Протестацію » в кн.: Голубев, Киевский митрополит Петр Могила, T. 1, прит. С. 317-351. 14 Серед цих визначень були « благопослущниє.. великоименитаго р о ^ сійского роду... церкви святия восточния » та « святого сторожитного всходнеє... церкви визнаня ставного російского народу люди ». Див.: