Стан, релігія та нація 199
литовські князі га польські коро ті надавали « руській » церкві га « руському народові », а тому, щоб зберегти право покликатися на ці привілеї, обидві партії мали доводити свою « руськість ». Теоретично православні були в кращій позиції щодо захисту своїх прав на « старовину » та руську ідентичнк ть. Тому їхня політика міцно спиралася на сі арі привілеї, які гарантували права Русі та її релігії, і надавали можливість постійно звинувачувати уніятів у запровадженні « новизни » та в зміні старої релігії11.
Уніяти, на загал, активно виступали проти зусиль своїх опонентів спростувати їхні претензії на руську ідентичність. Уніятська еліта чітко розрізняла свос руське походження та конфесійну належність. Якщо православна верхівка постійно говорила від імені всього руського народу, то уніятський нобілітет ніколи на це не претендував, репрезентуючи, радше, ту частину польсько-литовської шлях( тської політичної нації, що була свідома свого руського походження. Православні теоретично визнавали можливість поділу Русі на православну та католицьку частини, але відмовляли русинам-уніятам у будь-якому праві на руську ю ридичну та культурну спадщ ину12. О р е д православних,
м Див., наприклад, характеристику п равослав’ я я к « старож итности отцовское " та « старини ц < рковноє », а унії як « новотнини » та « новотної прелесті » в окружній грамоті митрополита И ова Борецького з грудня 1621 року: Голубев, М ит рополит П гщ р М о м л а, Т. 1, п р и л.- С. 263. О тотожнення унії з новиною, а православ’ я зі- таровиною можна зустріти не тільки в писаннях Борецького. « Н абож енством старим руським » називав правос тав’ я також один з його протестантських патронів на Литві князь Криштоф Радзивіл( там само.- С. 364), а Касіян Сакович « новиною » називав унію у « Віршах на жалосний погреб П етра Конаш евича Сагайдачного »(«... за віру готов єст правий християнин Умирати, а н ° дасть ся привести до новин.» Див.: Українська література X V II cm. С. 230). Про тісну асоціацію старовини з позитивними рисами та « новини » з негаґивними у свідомості людей початку XVII століття див.: М ихаил Кром, « Старина как категория средневекового ментали ~ ета( по материалам Великого княжества Литовского XIV начала XVII вь.;», М Г 3( 199ч,;: 68-87. 12 Характерною в цьому стосунку < позиція И ова Борецького яку він
в и с ї ї о в л ю є в листі до князя Криштофа Радзивілла я 24( 14) червня 1621 року: « якщ ож їм [ уніятам-С. П.] сподобалася римська віра, то нехай к. й. м зволить спровадити їх від нас до своїх ' щоб зволив наказати видати універсали і залишити при нас наші д у х о в н і належності згідно старих прав і звичаїв ».( Ю рій М ицик, « Із листування українських письменників-