196 Наливайкова віра
суспільно-політичному дискурсі говорили про окремий « руський народ », рівний до польської та литовської націй, але терміни, які вказували б на окрему державність і батьківщину( natio, patria), щодо Русі вживали рідкоЛ. У XVI та XVII століттях руську ідентичність також позначали виразні релігійні характеристики. Етнічний елемент був тісно, майже неподільно, пов’ язаний з релігійним; і народ, і церкву називали « руськими » не тільки іноземці, але й самі члени руської спільноти- '.
Зв’ язок між етнічністю та ре. іігією набува * свого значення для Русі задовго до модерних часів унас іідок розташування на кордоні західного та східного християнських світів, і наявності! сусідів-мусульман. У ранньомодерні часи, з огляду на відсутність спільних для всієї Русі державних інституцій, церква стала ідеальним визначальником руї ької ідентичности. Київська митрополія мала власну канонічну територію, власну ієрархічну структуру та окрему історичну традицію. Вона об’ єднувала людей однакового або схожого етнічного походження, вживала слов’ янську мову, яка була недоступна для чужинців, і дотримувалася власного( юліянського) календаря. Духівництво становило окремий соціяльний стан, зацікавлений у збереженні всіх вищезазначених характеристик, оскільки руській церкві традиційно належала духовна влада над руським народом, і церква будь-яким коштом прагнула зберегти цю владу.
Якими могли бути наслідки Берестейської унії для розвитку руської ідентичности? Одним з таких наслідків могло стати накладання конфесійних кордонів на державні-нормальна » для тогочасної Европи практика. В результаті Берестейської унії кордон між Річчю Посполитою та Московською державою міг
“ Див., наприклад, аналіз уживання цього терміну у творах Гмотрицького: Frick, Meletii Sm otiyts’ km. P. 230 232. Глід зазначити, однак, що значення цих термінів не було усталено протягом тривалого ча <~ у, і слова « gens » і « natio » вживали навперемін. Наприктад, Станіслав Оріховський, автор знаного визначення « gente Ruthenus, natione Polonus », також писав про себе як « gente Scytha, nationa Ruthena » і називав « Русію »( Russia) сво^ю « вітчизною »( patria). Див.: Svsyn, « Concepts of Nationhood in Ukrainian History Writing, 1620-1690 ».- P. „ 97. " Див.: Груш евський, Історія України-Руси, T. 6. С, 295 301. Про вж ивання термінів « руський » і « московський » у Пьотра Скарги див.: Плохий, Папство и Украйна.- С 1!.