Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Página 184

184
Н аливайкова віра
Розповідь літопису містить чимало цілком реальних деталей,
які свідчать про сприйняття українцями козацько-польського
конфлікту не тільки як «священої війни», але також як етнічної.
Козаки, за даними літопису, нищачи польські загони, які йшли
на допомогу головному польському війську, зберігали життя
русинам-жовнірам: .-а, що гайдуци були, же русь була, зостав-
ляли, не забивали...». Водночас, ця орієнтація на етнічний фактор,
навіть за свідченнями літописця, не була в козаків безумовною.
Як випливас з літопису, козаки, воюючи з польським військом,
часто не мали жалю до своїх співплеменників та одновірців у
польських лавах і не вагалися навіть виловлювати їх по церквах:
«Єдного русина Попеля знашли в чернца, взяли і розстріляли, а
другого з церкви святого Ф еодосія»'0 '.
Розглядаючи повстання 1630 року як «священу війну» Русі з
Польщею, літописець, здебільшого, переповідав чутки та наводив
погляди, притаманні православному духівництву. Підтвердження
цього знаходимо у « распросньїхречах» українських православних
ченців, які подорожували в той час до Москви, і яких опитали
московські прикордонні BOt води. Як свідчили в Путивлі у квітні
1630 року посланці до Москви від митрополита Нова Борецького,
польські війська були розташовані на Подніпров’ї, «чтоб в К и єм
веру християнскую нарушить, а учинить унею, ріш скую веру и на
козаков итить»т . Не змінилося уявлення київських духовних
про цілі війни навіть після завершення воєнних дій. Українські
ченці свідчили у Москві, що, оскільки Конгцпольський не зміг
розгромити козаків та «віри християнської на свою римську не
обернув», він вимагатиме посполитого рушення, щоб винищити
козаків «і віру християнську зруйнувати, аби у всій Польщі й Литві
одну віру римську завести»102.
виокремлю? такий: «Перед воскресени м отца митрополитового челядника
Петра на штуки розсікли і трьох подданих» (там само, 105,106).
,г Там само" - С 107-109.
101 ВУР, Т.1. - С . 82.
102 Груш евський, Історія України-Руси, Т.8, Ч. 1. - С. 132; Кулиш,
Материальї. - С. 298. Є свідчення, що під час повгтання православні ченці
намагалися гкористатися козацькою підтримкою у розв’язанні своїх
майнових суперрчок. Так, восчодина Г офія Данилович гкаржилагя восени
1630 року, що ченці Пустинно-Микільського монастиря у змові з козаками
захопили два належних їй села та перечіз через Дніпро біля містечка
Крилова. (Див. ВУР, Т.1. - С. 88-89.)