Борці т віру 183
Іншою важливою рисою розповіді « Львівського літопису » про війну 1630 року було те, що автор тісно пов’ язував конфесійний та етнічний елемент. Козацтво, в інтерпретації автора « Львівського літопису », виступає невіддільною частиною Руси, а Русь війчасто ототожнює з православ’ ям. Козацький конфлікт з польською владою набуває, у такий спосіб, о ' шак етнорелігійного конфлікту. Вступ польських військ в Україну в цьому контексті автор сприймає як наступ на цілу Русь: « жолніре до Києва приїхали з тим інтентом аби впрод козаков, а затим по вшигткой Україні русь вистинати аж до Москви », а Конгцпольськиймав « великий гнів » « накозаківінавшисткурусь ». Розповідь літописця про дії Самуечя Лаща проти повстанців також пода ' конфлікт як етноконфесійну війну: « Пан Лащ до Києва шедши, Лисянку містечко на самий день Великодній вшистко вистинач, як мужов, так і жон, так і дітей, в церкві будучих, і попа з ними. По дорозі людий невинних, буле би тільки русин бул, забивали ». Німецькі найманці, як зазначено в літописі, « сплюндрували » Пустинно-М икільський монастир, « пошарпали » Йорданський монастир, хотіли штурмувати Межигірський і « певне, гди би гя їм ведлуг замислов їх повело, вшисткой би ся русі було достало...». Згідно з текстом літопису, домініканські ченці благословили Конєцпольського на війну з козаками: « меч посвящовали і около костела носили, і през вшистку мшу на олтару лежал с тим докладом, же на то поганство, на русь, жеби їх викоренити » 99.
жодному разі не православних священиків. Водночас, прочитання неясного слова в рукописі як « чеі тніших » замість « і( от) наших » не зміню; загального змісту речення, адже не виникає сумніву, що православний автор міг називати « честнішими » ті іьки православних духовних. Наявність православних духовних поруч із Коні цпольським допомагає зрозуміти, чому він поділився з ними своїми думками про унію, та як ця інформація потрапила до православного літописця. Н апруж еність відносин між вищим київським духівництвом і козаччині ' Ю напередодні повстання, як і добре знані спроби правос лавних U рархів зберігати, мірою можливосте, добрі стосунки з владою, аж ніяк не заперечують тимчасового перебування київських духовних осіб( у складі делегації тощо) в польському таборі. 99 Там само.- С. 106-111. За даними літописця, товариші « королевичової роти », яка перед початком воє нних дій гтояла в Луцьку, « на русь окоутне ся перехвалели,“ гди ся вернемо вшистких вас в п’ ясті міти будемо” мовили...».( 109 '). Серед злочинів польських військ в Україні літописець