182 Наливаикова віра
духівництва бу то чнма. ю таких, які легко потрапляли у визначену Конецпольським категорію « підбурювачів ». Настрої цих прихильників козаччини з-посеред нижчого духівництва певною мірою передає ' Львівський літопі-п », що його написав, на думку більшости дос тідників, православний священик Михайло Гунашевський97.
Автор цього літопису цілком виразно сприймав польськокозацький конфлікт 1630 року в категоріях « священої війни ». У релігійному світлі бачив він і конфлікт між реєстровцями та випищиками, який поклав початок повстанню. Григорія Чорного(« Гриська гетьмана ») літописець звинувачував не тільки в тому, що він « зле пінязі поділил », але й що, « на унію бил присягл ». І Іро уніятів він оповідав, що ті начебто віддали Конєцпольському на його козацьку експедицію ті гроші, що їх первісно зібрали на школи( від 40 до 80 тисяч злотих), а сам митрополит Рутський приїздив до Кис ва для зустрічі з Коне цпольським та польськими жовнірами. Квінтесенцією погляду літописця на козацько-польську війну стала фраза, яку він вклав до вуст гетьмана Конєцпольського на полі козацько-польської битви: « Ото ж унія лежить русь з поляками!» 98.
97 Див. « Вступ » у кн.: Бевзо, Львівський літопис і Острозький літописець.- Г. 14-15. Розповідь про події 1630 року подано, однак, від імені особи, яка перебувала в той чаг у Кирві, швидше за все, в Межигірському монастирі(« Що ж розумієте в якому ми страху були, же юж в козацькім мона^тиру, на котрий вшисткі зубами скреготали ».( Див.: Бевзо Львівський літопис і Острозький літописеиь. С. 109). Залишивши поза рамками цього дослідження дискусію про те, чи справді Гунашевський був автором « Літопису », чи він перебував 163п року у Києві, або скористався для опису київських подій чужими записами, можна з певністю зауважити, що автор розповіді про козацьке повзан ня 1630 року( хоч ким би він був) належав до близьких до козацтва кіл нижчого духівництва і відбивав, певною мірою, погляди на козацьку « ребелію » саме цих прошарків руського суспільства. 98 Бевзо, Львівський літопис і Острозький літописеиь.- С. 110. Ці слова начебто було сказано за присутности п’ яти « чі стніших » отців, які перебувати в польському таборі. Видавець літопису О. Бевзо приділив спеціяльну увагу цій звістці. Він передав це речення літопису в такий спосіб: « При пану гетьману отцов було честніших п’ ять.» Бевзо відкинув прочитання слова « честніших » як « і наших » та « от наших » у попередніх виданнях літопису і вважав, що тут може йтися тільки про католицьких, але в