Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 177

Бориі т віри 177 Єжи Збаразький, який закликав заспокоїти козаків «не тільки супроти небезпеки турецької війни», але також з огляду на те, що «грозить нам звідси скора буря через справу релігійну і велику надутість тих людей»84. Ще перед «застереженням» Збаразького, у вересні 1622 року козаки захопили чотирьох ченців-уніятів та ув’язнили їх у Трахтемирівському монастирі. Після втручання короля козаки звільнили ченців на прохання митрополита Бо­ рецького. Козаки, однак, заповіли своїм бранцям, щоб вони більше не з’являлися на Київщині8'1. Десь наприкінці 1623 • на початку 1624 року в Києві сталася сутичка між козаками та місцевими домініканцями. Згідно з повідомленням Андрія Мужиловського, домініканці начебто захопили п’яну козацьку старшину й від­ везли її до монастиря. Інші козаки відбили своїх старших і від- вез їй їх до гетьмана. Після ці( ї зачіпки релігійне протистояння в Києві різко загострилося. За свідченням Мужиловського, «... вже один козак, зустрівши на ринку якогось ченця, сильно чеканом його побив»86. Найбільший конфлікт за участі козаччини стався в Києві на початку 1625 року. Козаки прибули до міста у великій кількості, найімовірніше, на заклик митрополита Борецького, який боявся передачі Києво-Печерської лаври уніятам після смерті архи- мандрита Єлисея Плетенецького. Жертвами козацького походу на місто стали уніятський парох Іван Ю зефович, колишній православний священик, який після переходу на унію хотів збе­ регти за собою свою церкву на Подолі, та київський війт Федір Ходика, якого козаки звинуватили в підтримці уніїї та «запеча­ туванні» православних церков. Обидвох козаки стратили87. З одного боку, брутальне втручання козаччини в церковну 8/1 Listy księcia Jerzego Zbaraskiego, kasztelana krakowskiego, z lat 1621 1b31. In SRP, 5: 77 -78. Цит. за кн.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 7 С, 506. s> Грушевський, Історія України-Руш, Т. 7. О. 504. 80 Див. лист Мужиловського до Радзивіла з 13 (3) лютого 1624 року: Ми­ цик, «Із листування». - г . 345. Ця історія маловірогідна, бо важко повірити, що київські домініканці могли навмисне провокувати козаків, які стано­ вили для них у Придніпров’ї серйозну загрозу. Однак сам факт, що ця історія ширилася на початку 1624 року, свідчить про важку релігійну атмо­ сферу в Києві того 4acv. 87 Грушевський, Історія України-Руси, Т 7. - С. 531-532. 12 5-2288